03.01.1988 – 09.12.2024
Водій мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 32-ї окремої механізованої бригади.
Життєвий шлях воїна
Богдан Миколайович Черненко народився 3 січня 1988 року в Обухові. Тут промайнули його дитинство та юність, тут він навчався в Обухівській загальноосвітній школі № 4, яку закінчив у 2006 році.
23 жовтня того ж року був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України. Служив у військах протиповітряної оборони у Вишгороді, сумлінно виконував свій військовий обов’язок, а у 2007 році був звільнений у запас.
Повернувшись до мирного життя, Богдан знайшов справу, яка стала його покликанням. Із 2008 року по травень 2024 року працював садівником на підприємстві ландшафтного дизайну. Він щиро любив природу, із великим захопленням доглядав за рослинами, займався озелененням та вирощуванням зелених насаджень. Людина, яка створювала красу, дарувала життя деревам і квітам, особливо цінувала все живе. Читати детальніше
Його серце належало не лише роботі. Богдан любив риболовлю, із задоволенням готував для рідних і друзів, завжди допомагав батькам по господарству. Він був турботливим сином, люблячим братом, надійною людиною, на яку можна було покластися.
У 2019 році Богдан одружився з Оксаною. Разом вони створили люблячу родину, наповнену взаємною підтримкою, турботою та любов’ю.
Рідні, друзі та знайомі згадують Богдана як добру, спокійну, щиру й чуйну людину. Працьовитий, відповідальний, совісний, він ніколи не залишався осторонь чужої біди. Завжди був готовий підтримати, допомогти, підставити плече тому, хто цього потребував.
Коли ж Україна потребувала своїх захисників, Богдан не залишився осторонь.У липні 2024 року він добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України. Спочатку проходив службу у складі 96-ї зенітної ракетної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України, а згодом був переведений до 32-ої окремої механізованої «Сталевої» бригади. Там обіймав посаду водія 2-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Для побратимів він назавжди залишиться «Гномом» — надійним товаришем, який чесно виконував свій військовий обов’язок.
9 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новотроїцьке Покровського району Донецької області Богдан Черненко зник безвісти.
Довгі місяці рідні жили надією. Кожен день вони чекали дзвінка, доброї звістки, вірили, що він повернеться додому. Але, на жаль, ця надія не справдилася.
Лише тепер Обухівська громада має можливість гідно провести свого Захисника в останню земну путь.
До останнього подиху Богдан Черненко залишався вірним Українському народові, своїй державі та військовому обов’язку. Він віддав найдорожче — власне життя — заради того, щоб жили його рідні, щоб росли діти, щоб українська земля залишалася вільною.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка вміла вирощувати життя, берегти красу навколо себе, любити свою родину й свою землю. Коли ж настав вирішальний момент, він без вагань став на її захист.
Такі люди не зникають безслідно. Вони залишають після себе приклад справжньої мужності, людяності та відданості. Саме завдяки таким воїнам Україна продовжує стояти. Саме їхня жертовність додає нам сили не втрачати віри, бути гідними їхнього подвигу й продовжувати боротьбу за нашу свободу.
Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Оксані, братам Сергію, Олександру, Руслану, Євгену та Артему, сестрам Наталії та Людмилі, племінникам, усім рідним, близьким, друзям і побратимам.
Світла пам’ять про Богдана Черненка назавжди житиме у серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб