У п’ятницю, 18 вересня, в Обухівському центрі культури і дозвілля відбувся вечір-реквієм «Героїчні сини України».
Це був вечір, коли слів, здавалося, завжди замало.
Вечір, коли поруч із гордістю за наших Захисників живе невимовний біль їхніх родин і нас усіх.
Кожне ім’я, що звучало зі сцени, — це чиєсь життя, родина, дитинство, мрії, улюблена справа, голос, усмішка, незавершені плани…
У 2026 році посмертно звання «Почесний громадянин Обухівської міської територіальної громади» присвоєно 56 нашим мужнім Захисникам, які віддали життя за Україну.
Це звання — наша можливість сказати: ми пам’ятаємо. Ми знаємо їхні імена. Ми не забудемо, якою ціною виборюється наше право жити на своїй землі.
Цього вечора зі сцени звучали імена:
Олександр ХИЛЬЧУК, Віктор ПОЛЄЖАЄВ, Юрій БРИГІНЕЦЬ, Володимир ЩЕРБАНЬ, Артем УС, Станіслав ЗГУРСЬКИЙ, Антон КАЦ, Артем ГУЦОЛ, Павло ЧЕРНИШЕНКО, Максим ФІЛІПОВ, Юрій РУНОВ, Євген ЖУЧЕНКО, Юрій ІВЖЕНКО, Максим СИДОРЕНКО, Євгеній ПОДГОРНОВ, Сергій ГАЄВСЬКИЙ, Борис ГОНЧАРУК, Юрій ХАЩЕВИЧ, Даніїл НЕСТЕРЕНКО, Денис ЖОВНОДІЙ, Юрій ДЕМИДЕНКО, Віталій ВОЛОШИН, Олександр РЯЩЕНКО, Дмитро ЦЕРКОВНЮК, Володимир ПОЛЕГЕНЬКИЙ, Віктор БУРЛАКА, Руслан КУХАРЕНКО, Володимир РЕЗНІЧЕНКО, Іван НОВОСТРУЄВ, Андрій ДЯЧЕНКО, Альберт КУРКІН, Олександр ГОРЯЧКО, Дмитро КОВАЛЬ, Валерій ЛАЗОРЕНКО, Володимир ПАВЛЮК, Юрій ПУСТОВІТ, Віктор ЛУБЧАК, Олександр БЕМА, Віталій КАБАНЕЦЬ, Володимир ШАНДРІНОВ, Олексій ІВАНОВ, Олександр ЛУКАШЕНКО, Вячеслав РОМАШОВ, Богдан ЧЕРНЕНКО, Руслан КОЗИРЄВ, Віталій ГУМЕНЮК, Антон СЛІПЕНЧУК, Захар СПОДИНСЬКИЙ, Василь РУДЬ, Володимир ЮДІН, Олександр ЛЕСИК, Сергій КУКСА, Дмитро АНАЩЕНКО, Андрій ОХРІМЕНКО, Олексій НАЗАРЕНКО, Дмитро БІЛЕЦЬКИЙ.
Нагороди отримали найрідніші — батьки, дружини, діти, рідні та близькі наших Героїв.
У залі звучали стримані пісні — без зайвих слів, але такі, що торкалися самого серця. І в цій музиці, у хвилинах мовчання, у поглядах рідних було більше, ніж можна сказати словами.
Наші Герої залишили нам не лише пам’ять про себе. Вони залишили нам відповідальність — берегти Україну, берегти одне одного і пам’ятати, якою ціною нам дається кожен день.
Ми не можемо повернути їх додому.
Але можемо зробити так, щоб їхні імена залишалися з нами — у пам’яті, в історії громади, у серцях дітей і прийдешніх поколінь.
Поки ми пам’ятаємо — вони поруч.
Поки звучать їхні імена — вони живуть у нашій пам’яті.
Вічна шана і світла пам’ять Героям, які віддали найдорожче — своє життя — за Україну.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
