Староста села Германівка

На території села досліджене городище давньоруського города (розкопки проводилися у 1994 і 1996 роках), де знайдено кераміку XII–XIII століть та інші пам’ятки, які свідчать, що у XII–XIII століттях тут було значне, обжите, фортифіковане місто. Його ім’я археологи зв’язують з літописним Красном. У XII столітті Красн разом з Василевом (на річці Красній) слугувала уділом князям-ізгоям. 1165 року Красн і Василів названо в складі удільної волості, наданої київським князем Ростиславом Мстиславичем в уділ князеві Роману Михайловичу, внукові київського князя Вячеслава Володимировича.

Перші достеменні писемні згадки про Германівку датовані XVI століттям. Вона згадується у 1580-их роках як належність до Лукавиці (Обухівського ключа). 1580 року Лукавицю — з Обуховом, Германівкою, Перегонівкою, Василевом, Деремезною — купив у Петра Дорогостайського-дядька білоцерківський староста Іван-Януш Острозький. 1595 року І.-Я. Острозький називає Германівку з довкіллям окремим староством. Заснувавши велике староство Василівське, Острозький прилучив до нього і Германівку. 1598 року Павло Дорогостайський відсудив у І.Я. Острозького «Обухівський ключ», в тому числі й Германівку. 1618 року Германівка належала зятеві Дорогостайського — белзькому каштелянові Анджею Фірлею. 1631 року Фірлей тримав у ній 30 димів (осель). Германівка тоді вже мала статус містечка.

На теперішній час в селі функціонує ДНЗ «Сонечко», загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені братів Гетьманів, гімназія, дитяча школа мистецтв, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, будинок культури, сільська бібліотека, ветдільниця, стаціонарне відділення для проживання одиноких громадян, Свято- Миколаївська церква, СВК «Германівський», поштове відділення, 2 аптеки, 3 кафе, 11 магазинів, музей козаччини та картинна галерея.