Куркін Альберт Вікторович

У 2022 році, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Альберт разом із рідним братом Сергієм знову став на захист Батьківщини. На жаль, брат потрапив у полон, і до сьогодні його доля залишається невідомою. Альберт дуже болісно переживав це випробування, однак не втрачав надії та віри разом із рідними.

За плечима воїна було понад десять років бойового досвіду — небезпечні завдання, важкі фронтові дороги, контузії та поранення. Побратими знали його за позивним «Дєд». За свою службу він був нагороджений відзнаками, але завжди залишався скромною людиною і не любив зайвої уваги до себе. Натомість особливою для нього була карта України, на якій він відмічав населені пункти та напрямки, де доводилося воювати, знищувати ворога та боронити рідну землю.

Постійні бойові виходи та надлюдське навантаження не минули безслідно. Підступна важка хвороба непомітно підкралася до воїна. На жаль, подолати її вже було запізно. 17 травня 2026 року серце Альберта Куркіна зупинилося.

Альберт був доброю, спокійною та скромною людиною. Він ніколи не виставляв напоказ власні переживання, мав поміркований погляд на життя, відзначався внутрішньою силою та витривалістю. Саме ці риси допомагали йому проходити крізь найтяжчі бойові випробування та не полишали навіть у боротьбі з важкою хворобою.

Висловлюємо щирі співчуття сину Олександру, брату Валерію, сестрі Олені, двоюрідним сестрам Ларисі та Людмилі, племінникам, усім рідним, близьким, друзям та побратимам Героя.

Нехай Господь укріпить ваші сили, а наша вдячність і пам’ять стануть крилами для душі Героя. Вічна пам’ять і слава!