27.06.1996 – 20.02.2023
Учасник АТО/ООС в 2014-2015 рр. Разом з побратимами 100 днів тримали територію поблизу Донецького аеропорту.
Солдат, стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 11-го окремого мотопіхотного батальйону ТрО «Київська Русь» у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади.
Нагороди:
- Медаль «Захиснику Вітчизни».
- Почесний громадянин міста Обухова з 2023 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Народився 27 червня 1996 року в Обухові.
Навчався в ЗОШ №5, а потім в ЗОШ №3. Здобув спеціальність автослюсаря у Професійно-технічному училищі м. Українка.
З раннього дитинства Рома бачив себе воїном, захисником та мріяв бути десантником. Активна громадянська позиція, почуття гідності та патріотизму привели його на Майдан, разом з тисячами інших національно свідомих українців. Читати детальніше
У віці 17 років Роман попросився до лав Національної Гвардії, але через молодий вік його не взяли.
Потім була служба в навчальному центрі «Десна».
2014-2015 роки Рома вже був на Донеччині у зоні бойових дій АТО/ООС. Там він був розвідником.
Разом з побратимами вони 100 днів тримали територію поблизу Донецького аеропорту.
Отримавши серйозну контузію, він відмовився лікуватися в шпиталі, але через деякий час стан здоров’я погіршився і Роман змушений був повернутися додому. Та його душа була там, на фронті, разом з побратимами. Для них він був вірним товаришем, який ніколи не підведе у біді.
Мирне життя вдома давалося йому непросто. Усі думки були про друзів, які воюють. Серед них найближчими були два товариша Глушко Тарас та Кольцов Олександр, які, на жаль, загинули у минулому році від рук рашистів. Для Романа це було величезною непоправною втратою.
Він і сам, з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів пішов захищати Україну у складі 11-го батальйону «Київська Русь».
Мав позивний «Кіпіш». Воюючи з ворогом опанував чимало різних військових професій, серед них мінометник та солдат-штурмовик. Був дуже мужнім та самовідданим воїном.
У 2016 році Коновал Роман Володимирович був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».
Загинув 20 лютого 2023 року в районі населеного пункту Первомайське на Донеччині.
Щирі співчуття батькам Володимиру Петровичу та Ользі Петрівні, брату Олександру, рідним, близьким, побратимам загиблого.
Світла та вічна пам’ять Герою!
Герої не вмирають!
Міське кладовище «Польок»