12.03.1984 – 06.05.2024
Заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого батальйону 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Життєвий шлях воїна
Володимир народився 12 березня 1984 року в селі Григорівка Обухівського району Київської області.
Навчався в загальноосвітній школі № 5 міста Обухова. Після закінчення школи у 2001 році вступив до Ржищівського професійного училища, де здобув спеціальність кухаря.
Виробничу практику проходив на Київському картонно-паперовому комбінаті в їдальні підприємства.
Після завершення навчання працював на різних підприємствах Київщини. Зокрема, трудився на Трипільському пакувальному комбінаті, у товариствах «Рівайвел-Експресс», «Астрал-Сервіс» та на інших виробництвах за робітничими спеціальностями. Серед колег користувався заслуженим авторитетом, був відповідальним, працьовитим і надійним. Останнім місцем його роботи перед військовою службою стало товариство «Екмі». Читати детальніше
У грудні 2023 року Володимир Анатолійович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив у селі Гончарівське Чернігівської області. Після завершення навчання був направлений до міста Сміла Черкаської області, де отримав призначення на посаду заступника командира бойової машини — навідника-оператора у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ Збройних Сил України.
Згодом воїн із позивним «Хохол» був направлений на Покровський напрямок — одну з найгарячіших ділянок фронту, де мужньо виконував бойові завдання, захищаючи Україну, її незалежність і майбутнє.
6 травня 2024 року після масованого ворожого удару зв’язок із Володимиром обірвався. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Для рідних розпочався довгий і болісний період очікування, пошуків та надії. Лише після проведення репатріаційних заходів та експертизи ДНК вдалося встановити його долю. Володимир Павлюк назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав, мужнім воїном, доброю і людяною людиною, справжнім патріотом із активною громадянською позицією.
Висловлюємо щирі співчуття матері Ірині Валентинівні, батькові Анатолію Володимировичу, бабусі Галині, тітці Олені, сестрам Людмилі, Аліні, Марині, невістці Марині, племінникам Матвію, Олексію та Данилу, усім рідним, близьким, друзям і побратимам Володимира.
Світла пам’ять Захиснику України!
Міське кладовище “Польок”
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб