29.05.1973 – 07.08.2023
Молодший сержант, номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 44-ї окремої механізованої бригади.
- Почесний громадянин міста Обухова з 2023 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Народився Олександр на Донеччині в м. Горлівка 29 травня 1973 року.
Там пройшли його дитячі та юнацькі роки. Потім була служба в армії радіомеханіком на флоті.
Напевно навіть у страшному сні Олександру не було видіння, якої тяжкої долі зазнає його шахтарський край від російських «освободителей», і що йому доведеться ставати на захист рідної Батьківщини.
До Обухова Олександр разом з дружиною приїхали ще в далекому 2007 році. Увесь цей час він працював будівельником на різних великих підприємствах у Києві та Обухові.
Коли у лютому 2022 року росія повномасштабно вторглася в Україну, руйнуючи міста й села, вбиваючи військових та мирне населення, Олександр одразу пішов до військомату записатися добровольцем. Його взяли не одразу, а згодом, він мав військову посаду радіомеханіка. Читати детальніше
Перед тим, як стати штурмовиком, Олександр пройшов військове навчання у Польщі. Після повернення він одразу став до лав своїх побратимів 3-го механізованого батальйону військової частини А4723.
7 серпня 2023 року в один з найпекельніших днів оборони східних рубежів на Бахмутському напрямку біля с. Берестове на Донеччині під час артилерійського обстрілу Жиленко Олександр отримав поранення несумісні з життям.
Світла й вічна пам’ять Захиснику України!
ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ дуже любив Батьківщину і був відданий їй до кінця. Мав тверді переконання патріота та справжнього чоловіка, святий обов’язок якого – захищати рідну землю від ворогів.
Щирі слова співчуття дружині Наталії, сестрі Валентині, онукам, друзям, побратимам, усім, хто знав Олександра.
Царство Небесне та вічний спокій його душі.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Міське кладовище «Польок»