02.03.1968 – 15.05.2023
Сержант, стрілець відділення, кулеметник 135-го окремого батальйону ТрО 114-ї бригади.
Нагорода:
- Почесний громадянин міста Обухова з 2024 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Народився Юрій Володимирович 2 березня 1968 року у м. Обухів. Закінчив ЗОШ №1 ім. А. С. Малишка. Далі пішов навчатися до Ржищівського будівельного технікуму за спеціальністю «технік-будівельник».
Пройшов строкову службу в лавах армії на посаді командира відділення радіолокаційної станції.
Тривалий час працював на підприємствах Обухова:
з 1 серпня 1989 року в ТОВ «М-Квадро» (колишнє підприємство «Цегла-Трипілля») пресувальником стінових виробів у силікатному цеху;
у 1995-1998 рр. – майстром в Обухівському райсількомунхозі.
Потім знову повернувся на роботу до підприємства «М-Квадро». Читати детальніше
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Юрій був мобілізований до лав ЗСУ з жовтня 2022 року. Пройшов навчання військовій справі в Новгород-Волинському. Потім був на службі під Васильковом. Потрапив до 135-го окремого батальйону територіальної оборони у 114-у бригаду. Він не мав сумнівів у тому, що потрібно йти обороняти рідну землю.
Як не мав цих сумнівів і його молодший брат Сергій, який першим пішов на фронт. І нині воює в Бахмуті. Він прибув з найзапеклішої лінії фронту, щоб попрощатися з рідним братом.
Юрій був в родині чуйний, щирий, душа компанії серед друзів. Дуже любив свою сім’ю, дітей та онуків. Захоплювався збиранням грибів, походами на природу. А найбільшою його пристрастю був футбол. Грав у багатьох футбольних командах Обухова, у ветеранській в тому числі.
На фронті Юрій показав себе сміливим та витривалим воїном. Відповідально виконував поставлені завдання на фронті, своїм прикладом мотивував молодих та допомагав їм у різних ситуаціях.
Життя мужнього Захисника України обірвалося 15 травня 2023 року в тяжкому бою у Бахмуті Донецької області під час ракетно-артилерійського обстрілу.
Тривалий час дружина Юрія Олена займалася пошуками тіла свого чоловіка. Пройшовши досить складний шлях, їй вдалося це зробити.
Наш Герой повернувся додому, але на щиті, загинувши в бою як справжній патріот України.
Низько вклоняємося за подвиг в ім’я Батьківщини!
Його жертва, як і жертви усіх полеглих українських воїнів, не є марними. Вони боролися за Україну!
Щирі слова співчуття висловлюємо рідним загиблого: матері Надії Павлівні, брату Сергію, дружині Олені, сину Євгенію, доньці Анастасії, онукам, усім близьким, друзям, колегам, побратимам.
Нехай світлий спомин про Юрія назавжди залишиться у нашій пам’яті та у вдячних серцях кожного з нас.
Вічна шана та низький уклін!