01.10.1968 – 19.06.2022
Молодший сержант, старший стрілець механізованої роти механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Учасник АТО/ООС з 2014 року.
Нагороди:
- Відзнака «За звитягу».
- Медаль «Учасник АТО».
- Відзнака «За участь в боях «Світлодарська дуга».
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
- Почесний громадянин міста Обухів з 2022 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Народився Олег Вікторович 1 жовтня 1968 року в Обухові. Розпочав навчання у 1976 році в Обухівській неповній середній школі №2, а згодом перейшов навчатися до Обухівської середньої школи №1 ім. А. С.Малишка, яку успішно закінчив у 1986 році.
Далі була служба в армії, у військово-повітряних силах. Після повернення зі служби Олег навчався на електрозварювальника в ПТУ №2 м. Українка. Читати детальніше
Згодом працював на Обухівському вентиляційному заводі. Працював будівельником на різних приватних будівництвах.
Марив футболом. Грав за різноманітні дитячі та дорослі футбольні клуби Обухівщини, за ветеранські команди. Розпочинав грати у «Тракторі» (Сільгосптехніка). Досить довго грав за «Комунальник» та інші клуби. Був фанатом-вболівальником футбольного клубу «Динамо» Київ, а його футбольним кумиром був Олег Блохін.
Сміливий, мужній, відданий воїн, який загинув як Герой. Ще у далекому 2014 році він добровольцем пішов захищати рідну Україну на сході в зоні бойових дій АТО. Проходив військову службу за контрактом у високомобільних військах.
З 24 лютого 2022 року Олег одним з перших був знову мобілізований та без вагань став на захист суверенітету України.
Виховували Олега турботливі батьки, Віктор Миколайович та Валентина Андріївна, які через хворобу залишили цей світ у 2018 році.
Загинув 19 червня 2022 року під Бахмутом у місті Торецьк Донецької області у результаті артилерійського обстрілу позиції, отримавши попадання осколків у декілька ділянок тіла.
Загибель Олега стала великою втратою для його найрідніших людей: дружини Марії Михайлівни, доньки Анни, рідного брата Олександра Вікторовича. Щирі співчуття вам та сил витримати цю тяжку втрату.
Олег був чуйним батьком та чоловіком, відданим товаришем для побратимів, справжнім патріотом своєї Батьківщини, хорошою та доброю людиною для усіх, хто його знав.
Олег дуже любив свою доньку Анну, виховував її змалечку та приділяв постійно їй увагу.
Обухівська громада втратила велику особистість та мужнього захисника Батьківщини.
Нехай добрий спомин про Олега залишиться у наших серцях назавжди.
Вічна пам’ять усім загиблим воїнам та низький уклін усім тим, хто виборює свободу та незалежність України!
Кладовище на розі вулиці Калинової, району Автопідприємства, м. Обухів