12.02.1987 – 06.12.2023
Учасник АТО/ООС. З 2014 по 2017 роки обороняв Батьківщину на сході у складі 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Пройшов найтяжчі фронтові дороги у боях за Донецький аеропорт, Попасну та Авдіївку.
Сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого відділення механізованої роти 135-го окремого батальйону ТрО 114-ї бригади.
Нагороди:
- Нагрудний знак «11 батальйон «Київська Русь».
- Нагрудний знак «Знак пошани».
- Нагрудний знак «За зразкову службу».
- Відзнака 114-ї ОБр ТрО «Захистимо свій дім. Захистимо Україну».
- Медаллю «Хрест доблесті».
- Почесний громадянин міста Обухова з 2024 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Народився 12 лютого 1987 року в с. Перше Травня, де і проживав до останніх днів.
Вчився у Першотравенській ЗОШ I-II ст., а потім в ЗОШ 1 ім. А. С. Малишка, яку закінчив у 2004 році. Читати детальніше
У 2011 році Олександр закінчив Академію пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за спеціальністю “Пожежна безпека” та здобув кваліфікацію спеціаліста пожежної безпеки.
Тривалий час працював у пожежній службі в Києві.
Учасник АТО/ООС. З 2014 по 2017 роки обороняв Батьківщину на сході у складі 11-го окремого мотопіхотного батальйону “Київська Русь”. Пройшов найтяжчі фронтові дороги у боях за Донецький аеропорт, Попасну та Авдіївку.
З перших днів повномасштабного вторгнення рашистів в Україну Олександр був мобілізований у складі 135-го окремого батальйону ТрО 114-ї бригади.
Мужній та відважний воїн, справжній патріот, вірний побратим і друг, який ділився з товаришами останнім, що в нього було.
Вірний військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, Олександр загинув 6 грудня 2023 року в ході ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Майже два тижні побратими не мали змоги забрати тіло воїна, адже територія постійно перебувала під артилерійським вогнем російських окупантів. Згодом з великими труднощами це вдалося зробити. Олександр повернувся додому, щоб навіки спочити у рідній землі.
Його загибель стала величезною втратою для дружини Тетяни, доньки Анни, сина Даніїла, для усіх рідних та близьких, друзів та колег.
Незагойною раною ця втрата стала для неньки-України, яка щоднини втрачає найкращих своїх синів і дочок.
Сум і скорбота огортає кожного з нас.
Висловлюємо найщиріші слова співчуття родині та усім, хто знав та поважав Олександра.
Побратими обов’язково помстяться за пролиту кров свого товариша.
Наш Герой назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Його незборимий дух, сила волі та міць буде прикладом для прийдешніх поколінь.
Спочивай з миром, Захиснику України!
Вічна шана тобі!
Міське кладовище «Польок»