13.12.1987 – 10.09.2022
Справжній патріот та воїн, рівних якому було мало. Юрій ще з 6 класу мріяв бути військовим, марив військовою службою. Багато читав про це книжок, цікавився історією. Увесь час прагнув більшого, ставив собі конкретні завдання й досягав їх.
Учасник АТО/ООС з 2014 року, батальйон міліції особливого призначення «Золоті ворота».
Старший лейтенант, командир роти, 6-й батальйон Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Правий сектор».
Командир роти спеціального призначення тактичної групи 67-ї окремої механізованої бригади.
Нагороди:
- Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції».
- Медаль «Учасник бойових дій».
- Медаль «Ветеран війни».
- Медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України» посмертно.
- Почесний громадянин міста Обухова з 2022 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Юрко народився 13 грудня 1987 року в Обухові. У перший клас пішов до ЗОШ №5, а потім у старших класах перейшов навчатися до ЗОШ №1 ім. А. Малишка. Читати детальніше
У 2006 році вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом у Києві, яку закінчив у 2011 році за спеціальністю – менеджмент організацій місцевого самоврядування.
Деякий час працював у торгівлі, але всі його помисли були про військову службу.
Після торгівельної діяльності він пішов на контрактну службу у військову частину в Підгірцях. А з 2014 року Юрій став добровольцем у батальйоні міліції особливого призначення «Золоті ворота».
У 2016 році звільнився для того, щоб здійснити свою давню мрію – бути професійним військовим, та вступив до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, де вчився й проходив підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу.
Паралельно працював інструктором зі стрільби у тирі. Адже дуже добре володів усіма видами зброї та влучно стріляв.
Згодом Юрій Самойленко підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Перебував у 135 батальйоні територіальної оборони Обухівського району, а потім перевівся до 6-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», де був на посаді замісника командира батальйону.
Протягом півроку повномасштабної війни він без вагань у складі свого батальйону брав участь в боях в найгарячіших точках на сході країни.
Під час передислокації на Харківщину Юрій вже мав посаду командира роти. На одному з бойових завдань зачистки ворога під Балаклією 9 вересня він отримав кульові поранення у живіт. Потім був доправлений до лікарні, де йому зробили операцію, але, на жаль, помер 10 вересня о 1:40 год у лікарні після операції.
Справжній патріот та воїн, рівних якому було мало. Юрій ще з 6 класу мріяв бути військовим, марив військовою службою. Багато читав про це книжок, цікавився історією. Увесь час прагнув більшого, ставив собі конкретні завдання й досягав їх.
Біль втрати для рідних та усієї Обухівської громади важко передати словами. Висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Іванівні, батьку Олегу Григоровичу, дружині Анастасії, рідним, друзям, побратимам, усім, хто знав і поважав Юрія. Без батька залишилася маленька 5-річна донечка Оленка.
Слава Україні! Герою слава!
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.
Міське кладовище «Польок»
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
