07.05.1967 – 18.11.2023
Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 27-го батальйону 67-ї окремої механізованої бригади.
Нагорода:
- Почесний громадянин міста Обухова з 2024 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Ігор Вікторович Марадудін народився 7 травня 1967 року в Києві, а у 1968 році родина переїхала до міста Українки. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він отримав середню освіту, закінчивши загальноосвітню школу 1.
Потім було навчання у 35-му Київському спеціальному професійно-технічному училищі, де він здобув професію монтажника радіоапаратури, строкова служба в армії та робота на київському виробничому об’єднанні «Комуніст».
У 1988-му році Ігор влаштовується на роботу на Київський картонно-паперовий комбінат, де, спочатку у якості машиніста цеху переробки паперу, а потім друкарської ділянки цього ж цеху пропрацював майже 33 роки.
13 березня 2022 року Ігор Вікторович добровільно став до лав захисників Батьківщини. Служба розпочалася в Обухівському навчальному центрі, потім його у складі військового підрозділу було направлено на блокпост на Житомирському напрямку. Крім бойових чергувань військовим довелось працювати на розчищенні звільнених територій, в числі яких міста Буча, Гостомель, населені пункти Макарівського району. Читати детальніше
З 27 липня 2023 року старшого солдата Марадудіна – позивний Татарін – переводять на службу на Донеччину на Лиманський напрямок, в одну з найгарячіших фронтових точок.
Після запеклих боїв підрозділ, у складі якого він перебував, було розформовано, і Ігор потрапляє до 67-ї штурмової бригади, відомої своїм аеромобільним батальйоном Вовки да Вінчі, на долю якої випадає участь у найтяжчих боях.
У вересні Ігор отримав контузії, лікувався у шпиталі в Дніпрі, одужавши, повернувся на фронт.
18 листопада 2023 року стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького взводу старший солдат Марадудін Ігор Вікторович під час виконання бойового завдання загинув внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Діброва Луганської області.
Таким був військовий шлях нашого земляка Ігоря Марадудіна.
Клята війна забирає найкращих… Цвіт нації, найміцніші та найсміливіші воїни виборюють свободу України, даючи відсіч країні-терористу. Таким був і Ігор: справжнім воїном, відважним захисником, надійним другом.
А життєва його доля була складена із родинних клопотів, адже мав хорошу сім’ю: дружину, з якою прожив у шлюбі 32 роки, двох донечок, онуків; з роботи, де були надійні друзі, досвідчені колеги, з щоденного спілкування з сусідами, яким весь час допомагав по господарській роботі.
Веселий, енергійний, надзвичайно комунікабельний, він залюбки брав участь у спортивних та культурних заходах, екскурсіях, мріяв про нові мандрівки…
Всі, хто знав Ігоря, назавжди збережуть у пам’яті його відкриту дитячу посмішку…
Схиляємо голови у скорботі та разом з усією громадою висловлюємо щирі співчуття мамі Валентині Степанівні, дружині Наталії, донькам Ользі та Ірині, брату Юрію, друзям, побратимам та всім, хто знав і любив Ігоря.
Кожний загиблий воїн – це болючий шрам для нас усіх. Таким є трагічний світ війни. Україна не лише героїчно бореться з 2014 року під шквальним вогнем, а й увесь цей час оплакує своїх загиблих Героїв, які боронять Батьківщину з небес.
Кожне прізвище – це історія відваги. Вічна слава героям, котрі поклали на вівтар свободи своє життя, глибока вдячність героям, котрі тримають небо над Україною і світом донині.
Міське кладовище «Польок»
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
