Жученко Євген Олександрович

Євген навчався в Академічному ліцеї № 3 міста Обухова. Після закінчення 9 класів продовжив освіту у Професійному ліцеї міста Українка, де здобув спеціальності електромонтажника вторинних ланцюгів та електрослюсаря-будівельника. Він був старанним, відповідальним і наполегливим юнаком, який прагнув розвитку та мав чіткі життєві орієнтири.

У 2019 році Євген був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він свідомо обрав шлях воїна, мріяв служити в десантних військах, активно займався спортом і цілеспрямовано готувався до військової служби. Служив на найскладніших напрямках, зокрема на Донецькому — у районі Слов’янська, а також на курщині.

Серед побратимів Євген мав позивний «Жук». Він користувався заслуженим авторитетом серед колег і підлеглих, вирізнявся високим рівнем мотивації, відповідальністю, здатністю критично оцінювати свою діяльність і стійко переносити інтенсивні бойові навантаження.

За віддану та сумлінну службу був нагороджений державними відзнаками, зокрема Медаллю Президента України «За військову службу Україні», відзнакою «За сумлінну службу», наручним годинником від Міністра оборони України, нагрудним знаком «Ветеран війни» та іншими нагородами.

Поза службою Євген залишався щирою, доброю та відкритою людиною. Улюбленим відпочинком для нього була риболовля — приїжджаючи у відпустку, він разом із друзями вирушав на кілька днів на природу, цінуючи прості миті мирного життя.

На жаль, життя мужнього воїна обірвалося 16 січня 2026 року під час бойових дій за свободу і незалежність України поблизу населеного пункту Копані Покровського району Донецької області. Євген Жученко віддав своє життя за Україну, за її майбутнє, за кожного з нас.

Висловлюємо щирі співчуття матері — Оксані Степанівні, батькові — Олександру Вікторовичу, братові Богдану, всім рідним, близьким, побратимам і друзям загиблого Героя.

Світла пам’ять і вічна слава захиснику України!