Згурський Станіслав Олегович

Трудову діяльність розпочав у 1997 році на комунальному підприємстві «ЮТЕМ». Згодом працював монтажником технічних трубопроводів на Трипільському вузлі, а також у товаристві «Аерок». Із 2009 року був працівником товариства «Олдбрізсервіс», де сумлінно виконував обов’язки слюсаря, комірника та кранівника.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, з березня 2022 року Станіслав не залишився осторонь — добровільно долучився до територіальної оборони. У квітні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання у навчальному центрі в місті Житомир був направлений до Донецької області, де виконував бойові завдання.

Побратими знали його під позивним «Халк» — за силу, працелюбність, доброзичливість і готовність допомогти кожному. За успішне виконання бойових завдань був відзначений державними нагородами: Медаль “Честь. Слава. Держава”, Медаль “Ветеран війни”, Відзнака командира військової частини А1126, Нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.

У 2009 році Станіслав зустрів свою кохану дружину Сніжану. Разом вони створили люблячу сім’ю, у якій народилися син Ярослав та донечка Аделіна. Він був турботливим і щирим батьком, який понад усе любив своїх дітей.

Станіслав захоплювався риболовлею, мав кулінарний хист, був товариським і щирим другом, користувався повагою серед колег та знайомих.

Життя мужнього воїна трагічно обірвалося 19 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області під час виконання бойового завдання.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Сніжані, сину Ярославу, доньці Аделіні, батькові Олегу Васильовичу, матері Ганні Макарівні, сестрі Світлані, її чоловіку Віталію, тітці Ользі та всім рідним, близьким, колегам і побратимам.

Світла пам’ять і вічна шана Герою, який віддав життя за Україну!

Герої не вмирають!