Ус Артем Юрійович

З перших днів повномасштабного вторгнення Артем долучився до територіальної оборони. А у лютому 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він пройшов навчання у підрозділі «Азов» — саме там, де мріяв служити. Був щиро патріотично налаштований, готовий до боротьби за свободу своєї держави.

Після навчання у Житомирській бригаді вже 23 квітня 2025 року Артема передислокували у бойову частину на Покровський напрямок, а згодом — на Сумщину. Він постійно підтримував зв’язок із мамою, намагаючись водночас оберігати її від тривог і хвилювань.

15 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Писарівка Сумського району життя мужнього воїна обірвалося… Артем загинув як справжній захисник України.

Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття його мамі — Наталії Миколаївні, вітчиму Олександру В’ячеславовичу та його родині, дядькові й хрещеному Володимиру Михайловичу, бабусі Людмилі Василівні, дідусю Михайлові Федоровичу, сестрі Людмилі, братові Дмитру, усім рідним, друзям і побратимам.

Світла пам’ять про Артема назавжди житиме у серцях тих, хто його знав і любив.

Ми пам’ятаємо, якою ціною виборюється право України на свободу і незалежність.

Нехай душа мужнього воїна знайде вічний спокій.

Царство небесне, шана і вічна честь Герою!