Тертичний Сергій Миколайович

У червні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді стрільця-снайпера у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки Донеччини: Дружківку, Новоолександрівку, Часів Яр.

Сергій був мужнім воїном, відданим своїй присязі та побратимам. Він підтримував дружні та теплі стосунки із бойовими товаришами і військовим керівництвом, витримував усі випробування війни. Кожного дня знаходив час, щоб написати або подзвонити мамі, турбувався про неї, завжди говорив: «Все буде добре».

Він був світлою і доброю людиною, любив тварин, навіть на фронті знаходив можливість про них піклуватися. Володів почуттям гумору, був уважним до людей, люблячим батьком і надійною опорою для своїх донечок. Сергій мав чимало захоплень — любив автомобілі, риболовлю.

22 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, життя Сергія Миколайовича трагічно обірвалося. Йому було 42 роки.

Він пішов із життя героєм, залишивши приклад відваги, любові й людяності. Незалежність України виборюється дуже дорогою ціною – життям таких відважних воїнів, як Сергій.

Висловлюємо щирі співчуття матері Світлані Павлівні, донькам Катерині та Даші, усім рідним, друзям і побратимам.

Вічна пам’ять і слава! Честь і шана українському воїну Тертичному Сергію Миколайовичу!