Щербань Володимир Григорович

Саме тут він зустрів свою майбутню дружину Валентину. Разом вони створили міцну й люблячу сім’ю, виховували сина Євгена та доньку Аліну. Володимир був людиною працьовитою, справедливим і добрим господарем, завжди готовим підтримати, допомогти, порадити. Його людяність, товариськість та щирість назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав.

У 2024 році Володимир Григорович був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Після навчання у Чернігові він вирушив боронити рідну землю на Донбас, де побратими знали його під позивним «Циган».

18 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області життя мужнього воїна трагічно обірвалося. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. І лише через рік і місяць завдяки складному процесу ідентифікації стало можливим повернути його додому та провести в останню путь.

Сьогодні ми з глибоким сумом і безмежною вдячністю схиляємо голови перед пам’яттю Володимира Щербаня. Його відвага, людяність і любов до України залишаться прикладом для всіх нас.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Валентині, сину Євгену, доньці Аліні, сестрам Валентині та Аліні, брату Олександру, усім рідним, друзям і побратимам нашого Героя.

Володимир Григорович віддав найдорожче — своє життя — у боротьбі за свободу і мир в Україні. Пам’ять про нього житиме у серцях вдячних поколінь.