20.04.1982 – 15.05.2025
Солдат Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Переведений до 22-ї окремої механізованої бригади.
Життєвий шлях воїна
Самура Валерій Вікторович народився в селі Нетребівка Вінницької області. З раннього віку залишився без батьків. Навчався в місцевій загальноосвітній школі, після 9 класів вступив до спеціалізованого ліцею, де здобув професію штукатура.
Тривалий час проживав у Вінниці, працював на цукровому заводі. Згодом життя привело його до інших міст — Одеси, Києва, де трудився на будівництвах. Саме в Києві Валерій зустрів свою майбутню дружину Наталію, родом із Обухова. Так він опинився на Обухівщині — родина оселилась у мальовничому селі Германівка.
У 2011 та 2013 роках у родині народились син Максим та донька Евеліна. Валерій багато працював, займався встановленням пам’ятників, охоче брався за різні справи. Був щирим, товариським, мав чимало друзів і завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Валерій Вікторович добровільно звернувся до військкомату. Вважав, що його місце — на фронті. Пройшов підготовку в навчальному центрі у Чернігові, після чого служив у складі Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, був направлений до Слов’янська та Покровська. Згодом переведений до 22-ї окремої механізованої бригади, служив на території Сумської області. Читати детальніше
Служба була важкою. Під час виконання військового завдання отримав поранення. Валерій мужньо переносив труднощі, не ділився болем, не скаржився. Через травми та ускладнення, яких вчасно не вдалось вилікувати, його стан стрімко погіршився. Він потрапив до шпиталю вже у тяжкому стані.
15 травня 2025 року у Головному військовому клінічному госпіталі Валерій Самура відійшов у вічність…
Він був добрим батьком, любив дітей, приділяв багато уваги їх вихованню. Особливо захоплювався риболовлею — цю любов передав і синові, з яким часто виїжджав на рибалку.
Світла пам’ять про Валерія назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Наталії, дітям — Ірині, Максиму та Евеліні, сестрі Олені, брату Михайлу.
Кладовище с. Германівка