19.12.1963 – 23.12.2025
Учасник АТО/ООС.
Капітан, сапер, командир інженерно-саперного взводу 135-го батальйону ТрО.
Нагороди:
- Орден «За мужність».
- Медаль «Ветеран служби».
- Нагрудний знак «Патріот України».
- Нагрудний знак «За сумлінну службу».
- Нагрудний знак «За заслуги».
Життєвий шлях воїна
Мужній воїн народився 19 грудня 1963 року в місті Ізмаїл Одеської областв. Саме там минули його шкільні та юнацькі роки.
Здобув військову освіту, закінчивши Київське військове інженерно-авіаційне училище.
Після завершення навчання проходив службу у військових авіаційних частинах, був професійним військовим, учасником бойових дій на території інших держав.
Наприкінці 1980-х років переїхав до Києва, де працював на державній службі у Голосіївській районній державній адміністрації та Київській міській державній адміністрації. Читати детальніше
Згодом зайнявся підприємницькою діяльністю — був директором будівельної компанії «Ваш дім», яка успішно працювала понад 10 років у різних регіонах України.
Юрій Юрійович мав чітку громадянську та патріотичну позицію. Був учасником Революції Гідності, був одним з очільників Автомайдану.
У 2014 році, з початком бойових дій на сході України, він закрив власну справу та добровольцем вирушив у зону проведення Антитерористичної операції. Перебував у найгарячіших точках фронту, де зазнав поранення та переніс оперативні втручання.
Після повернення до цивільного життя працював на різних підприємствах, однак із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації знову став на захист Батьківщини.
У перший день війни долучився до 135-го окремого батальйону територіальної оборони. Займався будівництвом фортифікаційних споруд в Обухові, згодом очолив інженерно-саперний взвод.
Мав позивний «Тор». Постійно працював над саморозвитком, навчанням, переймав досвід у побратимів.
Виконував бойові завдання у найзапекліших точках східного фронту – Бахмуті, Лисичанську, Сіверськодонецьку та на інших напрямках.
Маючи за плечима колосальний бойовий досвід, незламний характер, щиру любов до України та відданість європейським цінностям, Юрій гідно й до кінця виконував свій військовий обов’язок, захищаючи державність, суверенітет і недоторканість України.
За успішну службу та виконання бойових завдань був нагороджений: Орденом «За мужність», Медаллю «Ветеран служби», нагрудним знаком «Патріот України», нагрудним знаком «За сумлінну службу», Нагрудним знаком «За заслуги» та іншими.
Досягнувши 60-річного віку, він був демобілізований і намагався звикнути до відносно мирного життя. Та важке бойове минуле далося взнаки.
На жаль, 23 грудня 2025 року мужній Захисник України помер внаслідок хвороби, отриманої під час виконання бойових завдань.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Вікторії, сину Артему, доньці Анастасії, усім рідним, друзям та бойовим побратимам.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Кладовище с. Старі Безрадичі