Пригода Юрій Олегович

У 2015 році Юрій одружився, у шлюбі народилося двоє діточок, і це була справжня любляча родина. Саме таким сім’ям належить майбутнє нашої держави. Юрій разом з дружиною Оксаною мріяв про те, як перебудують батьківську хату в Семенівці, як будуть разом старіти, а до них будуть приїжджати їхні діти та привозити їм онуків.

Але в їхні плани, так само, як і в наші, 24 лютого 2022 року втрутилася страшна подія – війна. І життя пішло зовсім іншими шляхами.

14 лютого 2024 року Пригода Юрій Олегович був призваний на військову службу, яку спочатку проходив у навчальних військових підрозділах, а в листопаді у складі 3-го десантно-штурмового батальйону був направлений у зону бойових дій.

Бойовий шлях воїна, навідника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону обірвався 27-го листопада 2024 року в районі села Романівка Покровського району Донецької області.

Юрій Пригода був звичайним українським чоловіком, закоханим у рідний куточок землі – мальовничу Семенівку, де на велосипеді, пішки, з друзями, сам обходив та об’їздив всі околиці. Найбільше ж у світі любив та цінував свою родину. Особливо потрібно сказати про дітей: їх він любив якнайбільше. Дружина говорила про те, що там, де він, там завжди діти – свої, чужі, він їх не розділяв.

Завжди комунікабельний та позитивний, він намагався уникати конфліктів, вмів їх згладити та розрадити, застосовуючи своє неперевершене почуття гумору. Юрій не любив пафосу, уникав голосних фраз, не демонстрував свою патріотичну позицію, не виставляв напоказ своїх почуттів. Але на війну він пішов заради своїх дітей, чужих дітей, своєї родини, свого рідного села, своїх односельців, своєї Батьківщини. Саме це і є справжній патріотизм.

Мужній витриманий воїн на позивний «Квест», який він взяв відповідно до свого прізвища, ніколи не скаржився на складні побутові умови, на небезпечні бойові завдання, говорив завжди, що все у нього добре.

Останній раз Юрій виходив на зв’язок 24 листопада, у цей день переслав дружині давно обіцяну фотографію у військовій формі, у цей день вкотре запевнив її, що все буде добре.

Він завжди підставляв плече тим, хто цього потребував. Він був дуже добрим другом, відданим побратимом, тому сьогодні попрощатись з ним приїхав цілий автобус друзів, сусідів, зібралися бойові побратими, рідні.

Дорога родино, прийміть найщиріші співчуття від усієї нашої громади, всім вам, шановна дружина Оксано, донечко Анастасіє, синочок Максимко, брат Андрій, бажаємо, щоб Господь надав вам сили перенести цю важку втрату.

Шана, честь, і одвічна подяка тобі, мужній воїне, за твій подвиг заради Батьківщини, заради життя, заради майбутнього наших дітей.