Положенцев Андрій Володимирович

З перших днів повномасштабної війни Андрій став до лав Територіальної оборони добровольцем. Службу розпочав в 135-му окремому батальйоні ТрО, а потім були й інші підрозділи, в яких він проявив себе мужнім та вправним воїном. Мав тверді патріотичні переконання та силу духу.

Зі своїми побратимами Андрій пройшов гарячі точки фронту: Куп’янськ, Кліщіївка, Ізюм та інші.

10 липня 2024 року Андрій загинув під час ракетно-артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області, самовіддано захищаючи рідну Батьківщину.

У спогадах рідних та усіх, хто його знав, Андрій назавжди залишиться світлою, щедрою, доброю людиною з почуттям гумору. Він був турботливим та уважним до родини. Дуже любив свою донечку Олександру, яка була його гордістю та втіхою. Про неї він міг розповідати годинами.

Любив рибалити, майструвати. Його “золоті руки” не боялися роботи, все умів привести до ладу.

Рідний брат Андрія Віталій, який приїхав з фронту провести його в останню путь, боронить Україну на Харківському напрямку в лавах 112-ї бригади, він снайпер-антидронщик.

Звістка про загибель Андрія відізвалася пекучим болем у серцях найрідніших, усіх, хто знав та поважав його.

Він навіки залишиться в нашій пам’яті.

Адже Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поряд, оберігаючи нас з небес.

Світла та вічна пам’ять тобі, мужній Захиснику України!

Щирі слова співчуття мамі Світлані Юріївні, дружині Світлані, доньці Олександрі, брату Віталію, усім рідним та близьким воїна.