Подгорнов Євгеній Анатолійович

Згодом продовжив навчання у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», отримавши повну вищу освіту за фахом «Автомобілі та автомобільне господарство» та кваліфікацію інженера з транспорту.

У 2019 році Євгеній вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, де здобув ступінь магістра за спеціальністю «Хімічні технології та інженерія».

З 2007 року працював на Київському картонно-паперовому комбінаті на посаді машиніста гофрувального агрегата. Досконало володів технологією виробничого процесу, був інструктором-наставником, користувався повагою колег. Євгеній зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний і працелюбний фахівець.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Євгеній одним із перших долучився до добровольчого формування територіальної громади.

У серпні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки у місті Дніпро був направлений на східні рубежі нашої держави, зокрема на Кліщіївський напрямок.
Виконував бойові завдання на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 135-го батальйону територіальної оборони 114-ї окремої бригади територіальної оборони.

За зразкову службу неодноразово був відзначений подяками командування.
З 28 березня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, Євгеній Подгорнов вважався зниклим безвісти.
Довгі 22 місяці надії, очікування, болю і віри…
І лише сьогодні ми маємо змогу гідно попрощатися та провести нашого Захисника.

Євгеній був справжнім другом, люблячим чоловіком і сином, братом, вірним побратимом.
Світлий, щирий, життєрадісний — він завжди був готовий прийти на допомогу.
Чітко ставив перед собою цілі й наполегливо їх досягав, мав власну думку та вмів її відстоювати.
Він захищав і оберігав свою родину.
Мав п’ятьох похресників, мріяв про власних дітей, мріяв розвивати справу, розпочату з друзями, і понад усе — мріяв про Перемогу України.
З дитинства займався спортом, любив природу та риболовлю. Особливе місце в його серці займав футбол — він казав:
«Я відпочиваю і по-справжньому насолоджуюся життям на футбольному полі».
Євгеній постійно прагнув нового: подорожував, пізнавав світ, у його житті були й стрибки з парашутом, і дайвінг, і лижі.
Людина-усмішка, навколо якої життя вирувало яскравими барвами.
Його душа випромінювала світло, яке не згасне ніколи.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Анні, мамі Валентині Миколаївні, батьку Анатолію Михайловичу, брату Дмитру, сестрам Світлані та Інні, усім рідним, близьким, друзям, колегам і побратимам.

Світла пам’ять Герою.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України!