Міненко Дмитро Володимирович

Він – наш герой, який завжди був великим патріотом, любив свою сім’ю, рідних, понад усе любив Україну. Саме тому надав перевагу професії захисника своєї рідної землі. Про військову справу говорив ще за шкільною партою на уроках, писав у творах. Мав чітку позицію щодо суверенності та незалежності України.

Товариський, гарний співрозмовник, добрий, щирий душею, радо брався за допомогу іншим. Саме таким залишиться Дмитро в пам’яті всіх, хто його знав і кого він так любив.

У перший день повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну пішов захищати незалежність та територіальну цілісність своєї Батьківщини. Служив в 72-й окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців.

Загинув під час бою 14 березня 2022 року в с. Мощун Бучанського району.

До свого 23-ліття Дмитро Міненко не дожив тиждень. Поліг в бою, як справжній Герой, захищаючи передмістя Києва, рятуючи столицю й усю Київщину від російських окупантів.

Молодий хлопчина, який за своє коротке життя багато не встиг зробити та виконав найголовніше – став на захист рідної Батьківщини.

Більше місяця рідні чекали на вісточку від нього, надіялися, що живий. Та доля розпорядилася інакше й найстрашніше підтвердилося.

18 квітня Обухівська громада провела в останню путь свого Героя, справжнього патріота, вірного сина України, якого було поховано на центральному міському цвинтарі «Польок».

Нехай світлою та вічною буде пам’ять про Дмитра Володимировича Міненка.

Щирі співчуття батькам: Володимиру Степановичу та Людмилі Григорівні, усім рідним та друзям.

Герої не вмирають! Слава Україні!