Круківський Олег Кузьмович

У червні 2024-го року Олега Кузьмовича Круковського було мобілізовано до Збройних Сил України. Після проходження служби у навчальному підрозділі в Чернігівській області був направлений у складі 152-ї окремої єгерської бригади на Покровський напрямок, і більше року він перебував у зоні бойових дій, чесно і відповідально виконуючи свої військові обов’язки. Був нагороджений медаллю «Ветеран війни», неодноразово оголошувались подяки від командування.

В останню чергу він думав про себе, піклуючись весь час про своїх підлеглих побратимів, не залишаючи їх без свого нагляду. Не було у нього навіть можливості з’їздити у відпустку. Про це він та його родина тільки мріяли, але мрії ці не збулись: мужній воїн, виконуючи бойове завдання поблизу селища Котлине Покровського району Донецької області 30-го серпня 2025-го року, отримав поранення, несумісні з життям, від яких і помер у шпиталі міста Дніпра 3-го вересня 2025-го року.

Як і тисячі інших захисників нашої Вітчизни, Олег Кузьмович, не був народженим для війни, був сугубо цивільною людиною: любив домашній затишок, був завзятим пасічником, риболовом, мріяв про мандрівки, але пам’ятав про свій чоловічий та воїнський обов’язок захищати Батьківщину. Честь та пам’ять герою! Низько схиляємо голови в пошані перед подвигом Героя! Дякуємо за мужність та відвагу та висловлюємо співчуття доньці Марії, дружині Наталії Володимирівні, сестрі Олені Кузьмівні, зятю Олександру, внучці Вероніці.

Ми всі прагнемо справедливого миру. Ми мріємо про день, коли запанує тиша, і кожен українець зможе повернутися додому. Але водночас розуміємо: до останнього маємо бути сильними, єдиними, підтримувати наших воїнів, хто ціною власного життя тримає небо над Україною. Тільки разом — у вірі, єдності й стійкості — ми зможемо перемогти.

Низько схилімо голови у вічній скорботі та шані перед подвигом Героя! Вічна пам’ять!