23.02.1964 – 17.05.2022
Сержант, командир гармати самохідно-артилерійського дивізіону 66-ї окремої механізованої бригади. Учасник бойових дій в Афганістані.
Нагороди:
- Медаль «За військову службу Україні».
- Почесний громадянин міста Обухова з 2023 року посмертно.
Життєвий шлях воїна
Кривокінь Микола Леонтійович, був веселою, життєрадісною, чуйною, люблячою життя людиною. Найбільше в житті цінував свободу, щирі відносини з людьми та злагоду у сім’ї.
Народився 23 лютого 1964 року в с. Хмільна Канівського р-ну Черкаської області.
Все дитинство на юнацтво провів на зелених просторах Канівщині, любив і пам’ятав свою батьківщину, підтримував міцні зв’язки з родиною і друзями. Ще в шкільні роки відзначався тягою до літератури та театру: любив читати вірші, поеми, співати, брати участь у шкільних виставах, але вибір професії зроблений був інший – будівельник. Вступив у Київський технікум на спеціальність – будівельник, у 18 років пішов у армію, де відразу пройшов 3-х місячний курс молодого бійця і направили його до Афганістану, де і відслужив 2-а роки. Повернувся з Афганістану молодим сержантом і будівельником спеціалістом і за розподілом потрапив у місто Обухів, де і розпочав своє вже, доросле життя. Почав працювати на місцевому будівництві, де і пропрацював більшу частину свого життя, будуючи нові район Обухова, Одружився, народилась дочка. Читати детальніше
Різні були моменти в житті, злети і падіння, але тато завжди мав силу духу і волю до життя. І завжди казав, щоб не трапилось залишайся людиною.
Дуже любив місто Обухів, це було його місто за відчуттями: місто дало йому багато друзів та знайомих. Він відчував своє місце серед обухівців, з кожним радий був погомоніти хвилинку-другу, просто зустрівшись на вулиці, допомогти кожному, по можливості, хто потребував цього, разом порадіти успіхам знайомих людей.
Був частиною афганської сотні Обухівщини, багато докладав зусиль, щоб афганські захисники отримали все належне їм, як захисникам.
Під час повномасштабного військового вторгнення росії, Микола не зміг залишитись осторонь. Спочатку пішов в ряди територіальної оборони, але вже через місяць зрозумів, що хоче більшого вкладу для перемоги, і як сержант, має знання, які потрібно передати молодим воїнам і захисникам. По добровільній мобілізації потрапив у сухопутні війська військової частини «Десна», де на превеликий скорботний жаль, не доїхавши до поля бою, загинув від ракетного обстрілу російських окупантів.
Загинув 17 травня 2022 року в смт Десна Чернігівської області внаслідок ракетного удару з боку російської федерації.
Вічна пам’ять турботливому тату, воїну, захиснику і людині, яка хотіла жити у вільній та незалежній Україні.
Слава Героям!
Міське кладовище «Польок»