Казимирський Віталій Вікторович

Тривалий час Віталій працював на різних підприємствах Обухова: вантажником на “Обухівському молочному заводі”, водієм на приватному підприємстві “Обухіввторресурси”, робочим в ТОВ “МЖЦ”.

У Києві працював на таксі Uklon (Уклон) та інших.

Він дуже любив тварин і вони, відчуваючи його добре серце, віддячували йому своєю любов’ю та прихильністю.

Його завжди пам’ятатимуть як доброго друга, вірного сина, турботливого брата та дядька, люблячого батька та відданого сина своєї землі.

З перших днів війни Віталій добровільно став до лав захисників України, знаючи, що захист найдорожчого вимагає відваги й рішучості.

Він проходив службу в районі Білогірки на Херсонщині, а потім в Соледарі та Кураховому на Донеччині.

Отримав тяжку контузію, лікувався в шпиталі м. Дніпро. Потім була ротація на Житомирщину. Його перевели в резерв, а згодом у жовтні знову призвали до військової частини, щоб підготуватися до подальшої участі в бойових діях.

Але за медичним висновком військової частини Віталія направили на лікування за місцем проживання. Його здоров’я погіршувалося. Найстрашніше сталося 29 листопада 2024 року – серце воїна зупинилося. Реанімаційні маніпуляції його батька, а згодом і бригади швидкої допомоги, на жаль, не змогли врятувати Віталію життя.

Його серце перестало битися, але пам’ять про нього житиме в наших серцях. Він залишив яскравий слід у житті кожного, хто мав честь знати його, і став для нас прикладом справжньої любові до України.

Обухівська громада низько схиляє голову перед героїзмом нашого земляка. Ми висловлюємо глибокі співчуття родині: батьку Віктору Івановичу, мамі Наталії Олександрівні, доньці Софії, сину Артему, брату Сергію, сестрі Валентині, друзям та побратимам, які втратили близьку людину й товариша.

Вічна пам’ять та слава Герою!

Спочивай із миром, дорогий наш Захиснику.