Кац Антон Володимирович

Доля подарувала йому кохану дружину Анастасію. Разом вони створили міцну й люблячу родину, виховували донечок — Юлію та Богдану. Антон був турботливим чоловіком і ніжним батьком, для рідних — підтримкою й опорою, для друзів — надійним товаришем, який ніколи не залишав у біді.

14 серпня 2024 року Антон Володимирович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки у навчальному центрі на Чернігівщині він був направлений на Харківщину, де ніс службу у складі 71-ї окремої єгерської бригади на посаді розвідника-сапера. Побратими знали його під позивним «Кац» — щирого, відданого, надійного друга, який завжди стояв поруч і підтримував у найважчі моменти.

На жаль, життя мужнього воїна трагічно обірвалося 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Трудове Волноваського району Донецької області. Важкий і тривалий процес ідентифікації тривав майже рік… Після довгої дороги Герой повернувся додому — щоб назавжди спочити на рідній землі.

Світла пам’ять про Антона назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.

Висловлюємо щирі співчуття мамі — Любові Анатоліївні, дружині — Анастасії, донечкам Юлії та Богдані, вітчиму Віктору Миколайовичу, сестрі Вікторії, брату Олександру, усім близьким і побратимам.

Нехай Господь укріпить ваші сили, а наша вдячність і пам’ять стануть крилами для душі Героя. Вічна пам’ять і слава!