Євтушенко Дмитро Васильович

Мабуть, Дмитро мало чим відрізнявся від більшості наших українських хлопців: вихований, ввічливий, привітний, спортивний, завжди готовий до позитивного спілкування. Як і багато інших свідомих та вмотивованих українських хлопців, Дмитро Євтушенко пішов до лав Збройниих Сил України. Його було мобілізовано 14 серпня 2024-го року. Бойовий шлях солдата Дмитра Євтушенка на позивний «Кор» розпочався у навчальному підрозділі на Черкащині, звідки, як він і добивався, його було направлено до Першої окремої штурмової бригади, що носить ім’я легендарного воїна Да Вінчі. І вже у вересні у складі цього підрозділу він приступив до виконання своїх військових обов’язків безпосередньо на бойових позиціях в районі населеного пункту Курахове.

Недовгим був бойовий шлях Дмитра: у найгарячішій точці, у найскладніший період, під час відступу опинитися людині без бойового досвіду – дуже важко говорити у цій ситуації про шанси на порятунок. Та, власне, і як саме розвивались події у цей трагічний момент, з’ясувати не вдалось: чи було страчено Дмитра у полоні, чи потрапив до ворога він уже не будучи живим – інформації точної не було. Іноді долітали якісь чутки, але вони не мали підтвердження і протирічили одна одній.

Батьків Дмитра спіткала страшна доля тих родин, діти яких зникли безвісти, і які самотужки почали пошуки, стукаючи у двері до всіх установ та організацій, що могли їм допомогти, вивчаючи кожне прізвище, позначене у списках пошукових сайтів, перебуваючи весь час на межі відчаю та надії. Лише після чергового обміну тілами за результатами ДНК – експертизи тіло солдата Дмитра Євтушенка було ідентифіковане. Так він нарешті потрапив додому.

Сьогодні важко сказати, як би склалася доля Дмитра, аби не війна. Можливо, він би повернувся до тієї професії, яку обрав з юності, і відкрив би свою справу, пов’язану з обслуговуванням авто, адже такі думки останнім часом були. Мабуть, здійснилися б з часом його мрії, і він би створив сім’ю, придбав би машину, поміняв би на кращу свою квартиру – адже був працьовитим та наполегливим. Але збутися цим мріям не судилося.

Обірвалося молоде життя. Обірвалося на самому злеті. Вірний син України, стрілець – помічник гранатометника 3-го штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти 1-го окремого штурмового полку Євтушенко Дмитро Васильович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Єлизаветівка Мар’їнської міської громади Покровського району Донецької області 20-го жовтня 2024-го року.

Схиляємо голови перед мужністю Євтушенка Дмитра Васильовича. Світла йому пам’ять. Вічна слава Герою. Висловлюємо щирі співчуття мамі Людмилі Миколаївні, батькові Василю Васильовичу, брату Олександру, рідним, колегам, друзям, всім хто знав та поважав воїна.

Світла пам’ять та шана Герою!