Глушко Тарас Миколайович

Загальну середню освіту Тарас здобув в Обухові, у школі 3. А потім вступив до Білоцерківського національного аграрного університету. Пізніше отримав другу вищу освіту в Київському Політехнічному інституті.

Його трудова діяльність переважно була пов’язана з будівництвом та підприємництвом.

З січня 2015 року він був у рядах захисників нашої країни в зоні АТО/ООС. Служив у складі військової частини 2980 (11-й ОМпБ «Київська Русь»), 59-ї окремої механізованої бригади на посаді командира мінометного розрахунку СВ ЗСУ.

За плечима мав великий досвід розвідки, був безмежною підтримкою бойового духу побратимів, був тим вогником, який залишиться з нами назавжди.

Він не міг стояти осторонь під час російської агресії, був справжнім патріотом, сміливим та відважним воїном. Нагороджений багатьма державними відзнаками.

З 24 лютого 2022 року, не чекаючи команди, він самостійно прибув до своєї військової частини для захисту Батьківщини. Разом з побратимами мужньо боронив рубежі Миколаївщини, був там, де були найгарячіші бої. В одному з таких боїв отримав тяжке смертельне поранення.

З початку 2014 року Тарас добровільно пішов в АТО, без будь якого досвіду армії та військової кафедри, за 2,5 роки пройшовши найгарячіші її точки, здобувши звання молодшого сержанта та посаду командира мінометного розрахунку.

Після служби на реабілітаційних заходах проявив свою творчу майстерність в творчому центрі ARTREHUB, його малюнки стали як гасло, як прапор цього центру, з його малюнків виткали ковка, який супроводжує всі творчі занять та виставки. А також з його малюнку Укрпошта надрукувала лімітовану версію конвертів.

А ще Тарас грав в театрі ветеранів АТО на англійській мові, його гру відмічали театральні критики.

З початком повномасштабної пішов, не роздумуючи, до своєї бригади під Миколаєвом.

В Миколаєві їх зустрічали люди з гостинцями та проханнями не кидати їх та 28 квітня 2022 року Тарас загинув від ворожого танкового снаряда, у важкому бою, не відступаючи назад, як і обіцяв якійсь бабусі не кидати їх, в селі Новогригорівка, Миколаївської області.

У Тараса залишилися батьки: Микола Михайлович та Надія Іванівна, дружина Ольга, син Савелій та довгоочікувана донечка Маргарита.

Щирі співчуття рідним загиблого. Сил та мужності, щоб витримати цю тяжку, непоправну втрату.

Обухівська громада провела Героя в останню путь.

Царство Небесне! Спочивай з миром, Тарасе.

Герої не вмирають! Вони вічно живуть у нашій пам’яті.