Демічев Дем’ян Миколайович

Вся родина завжди вирізнялася працьовитістю: у Мелітополі вони мали свою землю, техніку, будинок… Та все це довелося залишити через війну. Родина болісно пережила вимушений виїзд із рідного міста. 

На початку повномасштабного вторгнення сім’я виїхала спочатку до Запоріжжя, а у 2023 році – до Обухова, де проживали родичі й де Дем’яну запропонували роботу. Тут він опанував професії зварювальника та токаря, долучився до розробки та комплектації наземного дрона. Відтоді Обухівщина стала для родини другою домівкою. А тепер вона стала землею, де наш Герой знайде вічний спокій.

Наш захисник був світлою й доброю людиною, завжди спокійним і врівноваженим, люблячим батьком для сина і надійною опорою для дружини. Дем’ян мав дуже теплі, близькі стосунки з сином Іллею, був для нього найкращим другом та підтримкою. Родина завжди мала активну громадянську позицію, була патріотично налаштована.

У травні 2025 року Дем’ян був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у Десні, отримав позивний «Джанго». Казав близьким: «Я все витерплю, я навчуся військовій справі». Він став до лав 425-го штурмового полку «Скала».

На жаль, життя воїна обірвалося трагічно й символічно водночас – у День Незалежності України, 24 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу селища Новоекономічного Донецької області. Саме такою дорогою ціною сьогодні оплачується наша свобода – життям цвіту нації, наших найкращих захисників.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Вікторівні, дружині Марині, сину Іллі, сестрі Олені, брату Артему, усім рідним, колегам і побратимам.

Нехай Господь укріпить ваші сили, а наша вдячність і пам’ять стануть крилами для душі Героя. Світла пам’ять!