Демічев Дем’ян Миколайович

Вся родина завжди вирізнялася працьовитістю: у Мелітополі вони мали свою землю, техніку, будинок… Та все це довелося залишити через війну. Родина болісно пережила вимушений виїзд із рідного міста. Від рук російського агресора постраждала вся родина: двоюрідну сестру, яка працювала директором школи, окупанти намагалися змусити до співпраці, і від пережитого стресу серйозно підірвалося її здоров’я.

На початку повномасштабного вторгнення сім’я виїхала спочатку до Запоріжжя, а у 2023 році – до Обухова, де проживали родичі й де Дем’яну запропонували роботу. Тут він опанував професії зварювальника та токаря, долучився до розробки та комплектації наземного дрона. Відтоді Обухівщина стала для родини другою домівкою. А тепер вона стала землею, де наш Герой знайде вічний спокій.

Наш захисник був світлою й доброю людиною, завжди спокійним і врівноваженим, люблячим батьком для сина і надійною опорою для дружини. Дем’ян мав дуже теплі, близькі стосунки з сином Іллею, був для нього найкращим другом та підтримкою. Родина завжди мала активну громадянську позицію, була патріотично налаштована.

У травні 2025 року Дем’ян був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у Десні, отримав позивний «Джанго». Казав близьким: «Я все витерплю, я навчуся військовій справі». Він став до лав 425-го штурмового полку «Скала».

На жаль, життя воїна обірвалося трагічно й символічно водночас – у День Незалежності України, 24 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу селища Новоекономічного Донецької області. Саме такою дорогою ціною сьогодні оплачується наша свобода – життям цвіту нації, наших найкращих захисників.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Вікторівні, дружині Марині, сину Іллі, сестрі Олені, брату Артему, усім рідним, колегам і побратимам.

Нехай Господь укріпить ваші сили, а наша вдячність і пам’ять стануть крилами для душі Героя. Світла пам’ять!