13.06.1979 – 13.02.2025
Солдат, водій-електрик радіовідділення взводу зв’язку штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.
Життєвий шлях воїна
Народився Андрій 13 червня 1979 року в Києві. У столиці пройшли його дитячі та юнацькі роки. Закінчив школу №235.
Село Красне Перше стало для Андрія другою маленькою Батьківщиною, адже в цьому мальовничому населеному пункті по маминій лінії проживає рідня, тут поховані бабуся й дідусь Андрія, та знайшли свій останній спочинок батьки.
Усе своє свідоме життя Андрій пропрацював автомеханіком. Це було його і захоплення, й спосіб заробітку. Згодом відкрив своє власне підприємство, пов’язане з автомеханікою. Читати детальніше
Він був активним, рухливим, легким на підйом, «душею компанії». Завжди був у центрі уваги. Допомагав без відмовок людям. Дуже любив свою родину, рідну Батьківщину.
Цікавився історією, захоплювався читанням книг, займався спортом. Близькі згадують Андрія гідним, порядним та чесним чоловіком.
Коли повномасштабна війна увірвалася в життя українців, він став одним з перших до лав територіальної оборони. Був на службі у м. Вишневому, захищаючи передмістя Києва від ворога. Андрій мріяв потрапити в 3-тю окрему штурмову бригаду. І згодом ця мрія здійснилася.
У вересні 2024 року його мобілізували до лав цієї бригади штурмовиків, з якими він воював на Харківському напрямку фронту. Мав військові нагороди.
Далі були бойові завдання на інших територіях.
Під час одного з таких важких завдань, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, він отримав тяжке поранення біля населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області та був доставлений до столичного шпиталю.
Два тижні Андрій був в реанімації, прийшов до тями. Навіть трохи жартував, не в змозі розмовляти, мімікою підтримуючи дружину та брата, але тяжке поранення не дало йому шансів жити далі. 13 лютого 2025 року Андрія не стало.
Не стало близької та дорогої людини для дружини Вікторії, рідного брата Сергія та племінника Дмитра, якого Андрій любив, як сина.
Україна втратила хороброго воїна, вмотивованого до боротьби із запеклим й підступним ворогом, який залишив великий слід в історії українського народу, вірно захищаючи її незалежність.
Нехай Господь укріпить та дасть сили рідним та близьким пережити велику втрату. Схиляємо низько голови в скорботі та висловлюємо свої щирі співчуття.
Світла пам’ять Герою та велика шана за бойовий подвиг в ім’я України!
Кладовище с. Красне Перше