Чаплінський Володимир Володимирович

Уперше Володя поїхав на Майдан 2 грудня 2013 року. Хотів підтримати людей, захистити тих, хто протестував. Завжди казав, що українці дуже мудрий народ. Несправедливо, що ми так бідно живемо. Після побиття студентів мовчати вже не було сил. Тоді він не витримав і поїхав на Майдан.

Усі свої вихідні, починаючи з другого грудня, він проводив на Майдані. В основному приїздив увечері і чергував усю ніч, охороняючи Майдан від «тітушок». Був переконаний, що саме досвідчені чоловіки мають стояти на варті вночі.

У той же час він не записався в жодну сотню. Спершу він узагалі був сам по собі, та згодом у нього з’явилися друзі і колеги по барикадах, з якими він чергував. Спочатку він вів своє чергування просто неба біля бочки. Потім разом з хлопцями вони встановили намет. На Майдані Володя потоваришував з Іваном Пантєлєєвим, з яким разом входили у сотню, названу жартома «Паровоз – анархія», і навіть на саморобному щиті з кришки пральної машини була написана ця назва. Цим щитом він захищався і майже не випускав його з рук.

Він був великим життєлюбом, любив мандрувати і без руху не бачив сенс життя.

Народився 13 січня 1970 року в родині військовослужбовців у Сєвєроморську Мурманської області. Після закінчення школи у 1986 році переїхав в Україну.

Закінчив Нетішинське професійно-технічне училище за спеціальністю електромонтер з обладнання. Після служби в армії у 1990 році розпочав трудову діяльність на Київському картонно-паперовому комбінаті.

Працював монтером з обладнання.

Разом з дружиною Світланою виховували сина Володимира і доньку Віолетту. Володя вів активний спосіб життя: захоплювався автомобільним спортом, був членом клубу BMW.

Любив життя, свою родину, свою Батьківщину. Обожнював читати. Захоплювався історією, географією і подорожами. Родина багато подорожувала та об’їздила майже всю Україну. Вони їздили на море, ходили в походи. Особливо Володимир любив Львів.

Мав загострене почуття справедливості. Йому не було байдуже, якою буде його країна. Він бачив, як Україну обсідає безкарне зло, і не міг відсиджуватися у своєму спокійному і тихому кутку. Він повторював: «Я не раб у своїй країні». І позиція вільної людини проявлялася у кожному його вчинку. Ця позиція не дозволяла проходити повз неправду, насильство, приниження, тому з першого дня був на Майдані Гідності.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Володимиру Чаплінському було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.

5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю «За жертовність і любов до України» посмертно.

З 2014 року Володимиру Чаплінському присвоєно посмертне звання Почесний громадянин міста Обухова.

Подвиг Володі, як і усіх його побратимів, вже вписаний в історію назавжди і в пам’яті буде повік.