29.09.1998 – 25.03.2026
Матрос, стрілець-номер обслуги відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 88-го окремого батальйону морської піхоти.
Життєвий шлях воїна
Церковнюк Дмитро Андрійович народився 29 вересня 1998 року в селі Івашків на Одещині. Зростав у люблячій родині разом із матір’ю Людмилою, батьком Андрієм та сестрою Лілією. Був турботливим сином, люблячим братом і надійною опорою для своїх близьких. Із дитинства вирізнявся добротою, щирістю та відданістю.
Початкову та базову освіту Дмитро здобував у Слобідській школі, а завершив навчання у Германівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив у 2013 році. Після цього вступив до Транспортного ліцею міста Києва, де здобув професію водія автотранспортних засобів. У пам’яті педагогів та друзів залишився сумлінним, працьовитим і щирим юнаком. У спілкуванні завжди проявляв доброту, повагу до інших та готовність прийти на допомогу. Мав спокійний характер, умів підтримати розмову та легко знаходив спільну мову з людьми. Читати детальніше
У 2024 році Дмитро став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 35-ї десантно-штурмової бригади 88-го батальйону. Спочатку пройшов військове навчання у навчальному центрі на Житомирщині, а згодом виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Мав позивний «Sverchok».
Вірно ніс службу, проявляючи мужність, відповідальність і відданість державі та своїм побратимам. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі, захищаючи рідну землю та майбутнє своєї родини.
25 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гришине Донецької області, Дмитро Андрійович Церковнюк загинув смертю Героя.
Дмитро був життєрадісною, позитивною та світлою людиною. У пам’яті рідних, друзів і побратимів назавжди залишиться усміхненим, щирим і сповненим віри в краще. Він завжди говорив: «Все буде добре». Захоплювався автомобілями, любив дорогу та їзду за кермом.
Світла пам’ять про Дмитра, його мужність, жертовність і внесок у захист України житиме вічно в серцях усіх, хто його знав.
Щирі співчуття мамі Людмилі Віталіївні, сестрі Лілії, бабусі Надії Артемівні, тітці Любові Віталіївні, усім рідним, близьким, друзям та побратимам.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Міське кладовище “Польок”
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб