Пелешенко Владислав Геннадійович

У 2013-14 роках Влад – активний учасник Революції гідності. Свідомий патріот вступає до Національної гвардії, заочно закінчує Національний університет фізичної культури і спорту. У складі Нацгвардії бере участь в АТО/ООС, учасник бойових дій. Повномасштабне вторгнення росіян Владислав зустрів на Київщині, визволяв наш регіон від російсько-фашистських зайд.

У вересні 2022-го Влада взяли до ГУР (Головне управління розвідки). Розвідник виконував операції у найгарячіших точках Східного фронту – в окупованому Енергодарі, на острові Зміїний, в районі Каховської ГЕС, на Охтирському напрямку (Новоданилівка, Роботине, Жереб’янки). У квітні нинішнього року під час штурму Бахмута Влада двічі поранено, але він повертається у стрій. Штурмуючи ворожі позиції на Оріхівському напрямку, хоробрий командир прикривав відступ пораненого побратима. У послужному списку героя – супровід та охорона перших осіб країни на острів Зміїний. З останньої штурмової операції Влад не повернувся.

Довгих п’ять місяців родина жила очікуванням і надією, але наприкінці листопада ця надія згасла…

2 грудня 2023 року на Алеї героїв на Берковецькому кладовищі столиці поховали нашого земляка, уродженця Красного, військовослужбовця В/Ч А3449, сержанта, розвідника, командира тактичної групи з позивним «Корд» ПЕЛЕШЕНКА Владислава Геннадійовича, який загинув 6 липня 2023 року при виконанні бойового завдання під час штурму ворожих позицій під селом Жереб’янки Запорізької області.

Його дідусь Григорій Петрович Пелешенко з Козіївки розповів про свого онука: «З самого дитинства я долучив Влада і його брата Германа до спорту. Це в подальшому вплинуло на професійний вибір онука, він закінчив університет фізкультури і спорту. Владислав служив у Нацгвардії, потім його перевели у ГУР. Влад виконував надскладні, важливі завдання. Він брав участь у визволенні Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Бородянки, здійснював завдання на території ворога у Донецьку, Херсоні, Маріуполі, Харківській, Сумській, Донецькій, Запорізькій областях. З останнього бойового завдання повернувся «на щиті» через довгих п’ять місяців. 6 липня 2023 року, напередодні свого дня народження, штурмова група, очолювана Владом, виконувала завдання біля села Жереб’янки Запорізької області. Ця територія була дуже укріплена ворогом. Як нам повідомлять пізніше, вся його група загинула. Але тоді ми про це не знали. 7-го липня Влад мав одружуватися. Ми дуже хвилювалися, не знаходили собі місця. Чекали і сподівалися, що він живий. Пригадую, як 9 липня з телефона Владика пролунав дзвінок, але, на жаль, я його пропустив. Досі караю себе за це, можливо, це внук телефонував або хтось з його апарата, не знаю… Шукали ми довго. Думали: онук потрапив у полон, тому мали надію. Надія розбилась восени. Влад знайшовся аж у Донецьку. Потім був обмін тілами. З вересня чекали ДНК-експертизи. Її результат 88% вселяв надію… Друга експертиза дала стверджувальний результат (99,9 відсотка). 23-го листопада нам повідомили, що в морзі на Оранжерейній під одним номером знаходяться два тіла військових. І показали понівечених хлопців. В одному з них ми впізнали Владислава…».

Відважний воїн, командир штурмового підрозділу Пелешенко Владислав знайшов свій вічний спочинок на кладовищі «Берковець» у столиці. В останню путь його прийшли провести багато друзів, побратимів, знайомих і незнайомих українців. Один з побратимів Владислава сказав: «Влад Пелешенко (Корд) – мій друг, побратим і справжній легіонер. Людина з десятирічним бойовим досвідом. Серце нашого підрозділу і командир штурмової групи. Пройшовши тяжкі бої під Бахмутом, виконуючи резонансні операції під час повномасштабної війни, дивлячись у очі смерті, він ніколи не відводив погляду, окрім останнього разу. Під час штурму ворожих позицій, він загинув разом з трьома іншими своїми побратимами зі зброєю в руках. Загинув за день до свого 28-го дня народження і заручин з коханою. За весь час повномасштабної війни Влад знищив багато ворогів у стрілецьких боях, більшість під Києвом і Бахмутом. Враховуючи його неймовірний послужний список, командир частини і командувач подали його на звання «Героя України» посмертно».

Його інший товариш з позивним «Рагнарок» написав про Влада в одній з соцмереж: «Хоробріших людей, ніж Корд наша група дуже мало зустрічала. З багажем досвіду Корд приймав усі виклики, які перед ним стояли. Під час битви за «дорогу життя» під Бахмутом ми були з Владом на декількох завданнях, його присутність поряд заспокоювала навіть під час «не дуже приємних ситуацій». За весь час війни, починаючи з АТО, він виконав безліч успішних операцій, які заслуговують на найвище звання Героя України. Влад – приклад мужності справжнього воїна, досвідченого солдата і друга».

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай світлий спомин про Владислава назавжди залишиться у пам’яті рідних, коханої, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав, любив і шанував. Висловлюємо щирі співчуття мамі Оксані Григорівні, брату Герману, дідусю Григорію Петровичу, бабусі Тамілі Дмитрівні, коханій Валентині. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.

Нехай душа загиблого Владислава віднайде вічний спокій… Вічна пам’ять і слава командиру, який захищав рідну Україну і кожного з нас!