Обухівська міська рада

 Меню
CLOSE

ВІЧНА ШАНА ТА ПАМ’ЯТЬ МУЖНЬОМУ СИНУ УКРАЇНИ!

Відкрити посиланняУ час, коли Україна виборює свою свободу, незалежність і право на майбутнє, тисячі наших співвітчизників стали на захист рідної землі. Серед них – Сергій Павленко, який присвятив своє життя служінню Україні, її народу та захисту найдорожчого.

Він пройшов непростий життєвий і військовий шлях, брав участь у бойових діях, виконував завдання на найгарячіших напрямках фронту. Його мужність, відданість і готовність боронити Батьківщину стали свідченням справжньої сили духу.

Сьогодні невимовний біль втрати об’єднав усіх нас. Ми попрощалися з воїном 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців – Сергієм Анатолійовичем Павленком, який віддав своє життя заради України та її майбутнього.

Павленко Сергій Анатолійович народився 13 травня 1989 року в селі Степок.

Спочатку навчався у Маловільшанській загальноосвітній школі, згодом продовжив навчання у Краснослобідській школі.

У 2006 році вступив до Київського професійного енергетичного ліцею. Згодом розпочав свій трудовий шлях у відокремленому управлінні механізації будівництва. Потім проходив службу в охороні Збройних Сил України.

У 2015 році Сергій Анатолійович вступив на службу до органів внутрішніх справ – поліції, після чого звільнився за власним бажанням.

Та його життєвий шлях був тісно пов’язаний із захистом України. Сергій Павленко став на захист Батьківщини, проходив військову службу за контрактом у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Мав позивний «Циган».

Він виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, зокрема на Покровському напрямку, поблизу Вугледара та на Херсонщині. Брав участь у звільненні Київщини. Сергій був серед тих, хто не залишився осторонь у складний для країни час, хто мужньо став на захист рідної землі.

У 2011 році Сергій Анатолійович одружився з Іриною. У подружжя народилося троє дітей – сини Арсен і Павлик та донечка Аня. Для своєї родини він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, опорою та підтримкою.

У мирному житті Сергій любив риболовлю, захоплювався збиранням грибів, цікавився мотоциклами. Цінував прості життєві радощі, рідних людей і свою землю.

На жаль, життя мужнього Захисника України обірвалося 18 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Преображенка Покровського району Донецької області.

Довгий час родина жила в очікуванні можливості попрощатися зі своїм рідним. І лише тепер Сергій повернувся на рідну землю, щоб знайти вічний спокій.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Марії Михайлівні, батьку Анатолію Івановичу, дружині Ірині, дітям Арсену, Павлу та Анні, сестрі Оксані, брату Олександру, племінницям Марії та Софії, тещі Катерині Михайлівні, усім рідним, близьким і побратимам.

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!