Сьогодні ми зібралися на міській площі, щоб провести в останню путь людину, яка стала частиною великої боротьби нашого народу за справедливість і волю. Людину, яка у складний для країни час стала на захист України, долучившись до спільної справи — боротьби за наше майбутнє, свободу та мир.
Сергій Петрович Чорний народився 30 квітня 1979 року в місті Києві. Там минули його дитячі роки, навчання у школі.
У молодому віці Сергій зустрів свою майбутню дружину, з якою створив люблячу родину. Здобув професію зварювальника у професійно-технічному училищі міста Українки.
Тривалий час працював на Обухівському силікатному заводі зварювальником і пакувальником, а також на будівництві у різних приватних підприємствах.
З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Сергій приєднався до територіальної оборони. Згодом добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
Служив на посаді стрільця у 135-му окремому батальйоні територіальної оборони. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту — у Запорізькій області та на Донбасі.
Сергій Петрович був відповідальним, мужнім і справедливим чоловіком. Умів дбати про близьких, цінував родину та підтримував тих, хто був поруч. Одним із його захоплень була кулінарія. Навіть на фронті він знаходив можливість готувати для побратимів, даруючи їм частинку домашнього тепла серед непростих військових буднів.
Під час служби Сергій отримав важкі травми, які підірвали його здоров’я. На жаль, 22 жовтня 2026 року серце Сергія Петровича Чорного перестало битися.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Вікторії, доньці Аліні, онукові Матвію, мамі Наталії Григорівні, тітці Тетяні Іванівні, тещі Тетяні Іванівні, сестрі Світлані, усім рідним, друзям і побратимам.
Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі. Світла пам’ять про Сергія Петровича, його мужність, доброту та людяність назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і любив.
Герої не вмирають!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
