Сьогодні Обухівщина знову схилила голови у глибокій скорботі. Провели в останню земну дорогу нашого земляка, мужнього Захисника України, старшого лейтенанта Юрія Миколайовича Новосада, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Прощання з Героєм відбулося у Григорівці, а останній спочинок він знайшов у рідній Матяшівці — селі, де народився, звідки почалася його життєва дорога і куди він повернувся назавжди.
Юрій Миколайович Новосад народився 20 грудня 1975 року в селі Матяшівка Обухівського району Київської області. Базову середню освіту здобув у Григорівській загальноосвітній школі. Згодом продовжив навчання у Державній академії легкої промисловості України міста Києва, де здобув кваліфікацію інженера-хіміка-технолога. Під час навчання успішно закінчив військову кафедру при академії, отримавши військове звання лейтенанта.
У мирний час Юрій Миколайович займався підприємницькою діяльністю та працював у цивільній сфері, зокрема у виробничо-торговельній фірмі «ЕКМІ». Був всебічно розвиненою людиною: захоплювався риболовлею, любив тварин і займався фермерським господарством. Рідні та близькі пам’ятають його як турботливого сина, люблячого батька та надійну опору для своєї родини, яку він завжди підтримував.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Юрій Миколайович, виявивши високу громадянську свідомість, долучився до лав Сил територіальної оборони. У 2024 році продовжив службу у складі 107-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
З метою вдосконалення військових навичок проходив спеціальну підготовку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а також у навчальних центрах міста Полтави та Німеччини.
Бойовий шлях Юрія Миколайовича пролягав через найгарячіші ділянки фронту. Він виконував бойові завдання у званні старшого лейтенанта на посаді командира стрілецького взводу на Покровському, Куп’янському та Краматорському напрямках. Серед побратимів мав беззаперечний авторитет і був відомий за позивними «Циган» та «Алілуя».
26 червня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Оріхуватка Краматорського району Донецької області, Юрій Миколайович Новосад героїчно загинув, мужньо захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.
Сьогодні рідні, близькі, друзі, односельці, представники громади та бойові побратими зібралися, щоб віддати останню шану воїну. У спільній скорботі схилили голови перед мужністю людини, яка стала на захист Батьківщини й до кінця залишилася вірною військовій присязі та українському народові.
За кожним полеглим Захисником — цілий світ: родина, спогади, нездійснені мрії, плани й надії. Немає слів, здатних втамувати біль матері, яка втратила сина, дітей, які втратили батька, рідних, для яких його відхід став непоправною втратою. Немає слів, здатних повернути побратимам їхнього товариша, з яким вони ділили небезпеку, випробування і відповідальність за життя одне одного.
Висловлюємо щирі співчуття матері Марії Семенівні, сестрі Людмилі, дітям Артему, Анні та Наталії, цивільним дружинам Наталії та Олені, бабусі Тетяні Федорівні, а також усім рідним, близьким та бойовим побратимам, які знали та поважали Юрія Миколайовича.
Його самовідданість, мужність і безцінний внесок у захист Батьківщини назавжди залишаться в історії нашої держави та в серці кожного українця.
Юрій Новосад повернувся до рідної Матяшівки, але вже не як син, батько й земляк, якого чекали вдома, а як Герой, який віддав життя за Україну. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті Обухівщини, у серцях тих, хто його знав, любив і поважав, і в історії боротьби українського народу за право жити у вільній державі.
Схиляємо голови у глибокій скорботі. Розділяємо біль родини та всіх, хто втратив дорогу людину.
Світла пам’ять про Юрія Миколайовича Новосада житиме у наших серцях. Його мужність, відданість Україні та жертовність ніколи не будуть забуті.
Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у пам’яті свого народу.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб