Сьогодні, 8 жовтня, Обухівська громада схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню путь мужнього Захисника України — Кекуха Руслана Леонідовича, позивний «Доцент». Героя поховали на міському кладовищі «Польок».
Руслан Кекух — старший солдат, оператор аеророзвідки батальйону безпілотних систем «Umbrella» 32-ї окремої механізованої «Сталевої» бригади. Він віддав своє життя за Україну, за свободу та мирне майбутнє нашої держави.
Руслан Леонідович народився 21 вересня 2000 року в місті Семенівці Чернігівської області. У рідному місті здобув загальну середню освіту. Згодом вступив до Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою, де здобув спеціальність майстра-діагноста військової автомобільної техніки.
У 2019 році Руслан розпочав військову службу за контрактом у складі 138-ї радіотехнічної Наддніпрянської бригади Повітряних сил ЗСУ. Ніс службу в районі населеного пункту Залізничне Васильківського району, де обіймав посади стрільця, хіміка та начальника складу.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у визволенні Ірпеня, Бучі та Гостомеля. Згодом виконував бойові завдання на території Сумської і Харківської областей. За роки військової служби неодноразово зазнавав поранень, але після тривалої реабілітації щоразу повертався до лав Збройних сил України. Його мужність, витримка та відданість військовому обов’язку були сильнішими за випробування, які випадали на його долю.
У жовтні 2025 року Руслан перевівся до 32-ї окремої механізованої бригади, де виконував обов’язки оператора безпілотних літальних апаратів. Брав участь у важких боях на Покровському напрямку, за що був удостоєний військової відзнаки за виявлені мужність, героїзм та бойову стійкість. Також мав медаль «Ветеран війни». Побратими знали його за позивним «Доцент».
Та за військовою формою і бойовими завданнями був чоловік із великим серцем — надзвичайно великодушний, щирий і готовий завжди прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
У цивільному житті Руслан захоплювався риболовлею та любив збирати гриби. Завжди позитивний, із чудовим почуттям гумору, він був справжньою душею компанії, щирим та вірним другом. Люди цінували його за доброту, відкритість і готовність підтримати у складну хвилину.
Для своєї родини Руслан назавжди залишиться надійним чоловіком, люблячим батьком, турботливим сином та найкращим братом. Його любов, тепло, усмішка та голос назавжди житимуть у серцях найдорожчих людей.
1 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шилівка Донецької області Руслан Леонідович загинув. Йому назавжди залишилося 26 років.
Сьогодні рідні, близькі, друзі, побратими та жителі громади зібралися, щоб віддати останню шану воїну, який до кінця залишався вірним військовій присязі та Україні. Зі сльозами на очах і невимовним болем у серці Обухівська громада провела Руслана у вічність. На міському кладовищі «Польок» знайшов свій останній спочинок Захисник, який так багато ще міг би зробити, побачити й пережити разом зі своєю родиною.
Висловлюємо щирі співчуття матері Світлані Анатоліївні, вітчиму В’ячеславу Миколайовичу, дружині Юлії, сину Макару, брату Ярославу, а також усім рідним, близьким, друзям та побратимам полеглого Героя.
Немає слів, здатних втамувати біль втрати. Немає слів, які повернуть найдорожчу людину. Але є вдячність — за мужність, за незламність, за кожен день, який Руслан віддав боротьбі за Україну, за всіх нас.
Його життєвий шлях обірвався надто рано, та пам’ять про нього житиме в серцях людей, заради яких він боронив рідну землю.
Вічна пам’ять і слава Герою України — Руслану Кекуху!
Низький уклін Захиснику за подвиг. Щирі співчуття родині. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
