Сьогоднішній день сповнений тиші й болю. Ми зібралися в селі Германівка, щоб віддати останню шану воїну, життя якого стало частиною великої боротьби за незалежність України. Схиляючи голови, ми провели в останню путь мужнього захисника – Кобзаря Валерія Вікторовича.
Кобзарь Валерій Вікторович народився 20 лютого 1987 року в Казахстані, у селі Костянтинівка Арикбалицького району Кокчетавської області. Зростав спокійною та слухняною дитиною.
У 1991 році родина переїхала до України, оселившись у селі Супрунівка Сумської області Білопільського району, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Ганнівсько-Тернівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи пройшов навчання в Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту, де отримав професію водія.
У 2010 році пройшов строкову військову службу в Ірпені.
Професійний шлях Валерія Вікторовича був пов’язаний з робітничими спеціальностями. Він працював охоронцем у фермерському господарстві, а пізніше їздив на заробітки до Польщі. Оточуючі знали його як надзвичайно працьовиту та відповідальну людину.
З часом доля привела його до села Германівка, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Разом вони виховували двох дітей від першого шлюбу: сина Леоніда та доньку Інну. Згодом, у березні 2022 року у пари народилася ще одна дитина – донька Валерія. Він був надійним чоловіком і люблячим батьком.
У грудні 2025 року Валерій був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 114-та окремої бригади територіальної оборони на посаді оператора безпілотних літальних апаратів. Побратими знали його за позивним «Кобзарик». Виконував бойові завдання на Чернігівському напрямі.
Валерій Вікторович був добрим, товариським, і завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.
На жаль, 25 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Чернігівської області, внаслідок удару ворожого дрону Валерій загинув.
Світла пам’ять про Валерія Кобзаря назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Він віддав найдорожче – своє життя – за свободу, незалежність і майбутнє України.
Висловлюємо щирі співчуття мамі Тамарі Василівні, дружині Катерині, дітям – Леоніду, Інні та Валерії, сестрі Вірі, братам Сергію та Володимиру, а також усім рідним, близьким, друзям та побратимам.
Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у глибокій скорботі.
Світла пам’ять Захиснику України!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб