Тактильна плитка сама по собі ще нічого не гарантує.
Вона може лежати на тротуарі — нова, яскрава, помітна на фотографіях. Але людина з порушенням зору має не роздивлятися її, а впевнено відчути білою тростиною або стопами.
Зрозуміти: тут можна рухатися далі, тут потрібно зупинитися, а тут — змінити напрямок.
Якщо тактильну смугу поклали неправильно, невдало поєднали з іншим покриттям, обрали непридатний матеріал або дозволили їй стертися, вона перестає бути навігацією. Іноді — веде в нікуди. Іноді — просто створює ще одну перешкоду.
Євген Свєт пояснює, як правильно застосовувати тактильну навігацію: де і як її розміщувати, якою вона має бути та що потрібно перевіряти, аби вона справді допомагала людині орієнтуватися у просторі.
Бо доступність починається не з плитки. Вона починається з розуміння того, як людина нею користуватиметься.
Докладніше — у картках.
Матеріал створено hromadske.ua
За матеріалами офіційної сторінки Радниці – уповноваженої Президента України з безбар’єрності Тетяни Ломакіної Місцева рада безбар’єрності при виконавчому комітеті Обухівської міської ради Київської області
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
