Завтра, 29 серпня Україна вшановує пам’ять своїх Захисників і Захисниць, які віддали життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.
Ця дата назавжди пов’язана з Іловайською трагедією — однією з найстрашніших сторінок російсько-української війни.
У серпні 2014 року українські військові опинилися в оточенні під Іловайськом. 29 серпня, під час виходу з оточення через так званий «зелений коридор», російські війська відкрили вогонь по українських колонах, порушивши домовленості про безпечний вихід.
Серед тих, хто загинув того кривавого ранку, був і наш земляк — Олексій Бакка, позивний «Детройт».
Олексій жив в Обухові, був підприємцем, активним учасником Революції Гідності. У червні 2014 року добровільно вступив до батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» і став стрільцем взводу снайперів.
29 серпня він виходив з Іловайського котла у складі автоколони. На дорозі між Многопіллям та Червоносільським колону обстріляли. Олексій отримав смертельне поранення у груди.
Того дня Обухів втратив свого сина. Україна — свого Захисника. А його рідні — найдорожчу людину.
Олексій Бакка назавжди залишився в історії нашої громади. Його ім’я — серед імен Героїв, які стали частиною Небесного війська. За мужність і вірність військовій присязі він посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Сонях, який став символом цього дня, нагадує про ті серпневі поля, де обірвалися життя українських воїнів.
Але сьогодні ми говоримо не лише про трагедію.
Ми говоримо про ціну свободи.
Про мужність тих, хто не відступив.
Про людей, які могли жити, любити, виховувати дітей, будувати плани — але обрали захист України.
29 серпня ми схиляємо голови перед усіма Захисниками і Захисницями, які загинули за нашу державу.
І особливо — перед тими Героями, чиї імена назавжди вписані в історію Обухівської громади.
Пам’ятати — означає називати їхні імена.
Пам’ятати — означає берегти Україну, за яку вони віддали найдорожче.
Бо поки ми пам’ятаємо — вони живуть.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб