Сьогодні ми провели в останню путь — мужнього воїна, патріота, людину, яка стала частиною великої історії боротьби українського народу за право бути вільним на своїй землі – молодшого сержанта Дмитра Білецького, який загинув, захищаючи рідну землю.
Ми тримаємося. Ми стоїмо, бо нас захищають наші воїни. Саме завдяки таким мужнім людям, як Дмитро, Україна не зламалася, а продовжує боротьбу. Наші захисники дають нам право жити, мріяти та вірити, що одного дня на українську землю зійде мир. Кожна втрата — це біль для всієї громади та ще одна гірка рана на серці нашої країни. Але водночас це і нагадування, що наша свобода має високу ціну.
Дмитро Дмитрович Білецький народився 11 червня 1996 року у селі Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. У 2002 році Дмитро пішов до першого класу місцевої школи. Вихованням хлопця опікувалися бабуся Валентина Іванівна та дідусь Фаата, які прищепили йому високі моральні цінності, чесність і сумлінне ставлення до праці. Згодом Дмитро переїхав до Оріхова.
У 2012 році він вступив до Оріхівського професійно-технічного училища №33, де опанував спеціальність електрика. Утім, своє справжнє професійне покликання Дмитро знайшов в автомобільній галузі. Після закінчення навчання працював на шиномонтажі у місті Оріхові. Робота з автомобілями та технікою стала його улюбленою справою, якій він присвятив значну частину свого життя.
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, коли Оріхів опинився під ворожими обстрілами, Дмитро Дмитрович переїхав до Запоріжжя. У листопаді 2025 року Дмитро був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військову підготовку на Волині, а згодом був направлений на фронт. Військову службу ніс на посаді командира 3-го відділення у складі 63-ї окремої механізованої Лиманської бригади. Виконував бойові завдання на Лиманському напрямку. Побратими знали його за позивним «Біл». Завдяки лідерським якостям, дисципліні та вмінню приймати рішення в екстремальних ситуаціях, воїн швидко здобув повагу командування та військове звання молодшого сержанта.
Служба у штурмовому підрозділі вимагала надлюдських зусиль, але наполегливість Дмитра стала його головною зброєю. Молодший сержант «Біл», незважаючи ні на що, рішуче йшов уперед, керував підлеглими та успішно виконував бойові завдання під щільним вогнем ворога. Під час проходження служби Дмитро зустрів своє кохання — дівчину Ірину. Пара планувала створити сім’ю, проте їхні наміри трагічно обірвала війна.
На жаль, 23 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Райгородок на Лиманському напрямку життя мужнього захисника трагічно обірвалося. Автомобіль, у якому перебував воїн, зазнав прямого влучання ворожого дрона. Молодший сержант Дмитро Білецький загинув на місці, до останнього подиху захищаючи право України на свободу та незалежність. За волю своєї країни та спокій рідного дому він віддав найдорожче, що мав — своє життя, назавжди залишившись 30-річним мужнім воїном.
Півтора місяця Дмитро вважався зниклим безвісти. Лише після складної процедури ідентифікації ми маємо можливість гідно попрощатися та провести в останню путь нашого Героя. Завзятий у житті, наполегливий у бою, вірний у коханні — Дмитро Білецький назавжди вписаний в історію України як зразок хоробрості, стійкості та честі.
Висловлюємо щирі співчуття бабусі Валентині Володимирівні, нареченій Ірині, дядьку Сергію, всім рідним, близьким, друзям і побратимам.
Вічна слава та вічна пам’ять Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
