ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!

Сьогодні ми зібралися у скорботі й пошані на площі поблизу Алеї пам’яті Героїв. Зі сльозами на очах, зі схиленими головами, провели в останню путь мужнього воїна – Лесика Олександра Олександровича, який у боротьбі за волю і кращу долю України віддав найдорожче що мав – своє життя.

Олександр Олександрович Лесик народився 26 лютого 1975 року в місті Погребище на Вінниччині. Згодом родина переїхала до Обухова, де він і прожив усе своє подальше життя. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №5, а після її закінчення проходив строкову військову службу на території Автономної Республіки Крим. Пізніше здобув фах інженера у Дніпропетровському університеті.

В Обухові Олександр зустрів своє кохання — майбутню дружину Олену. Разом вони створили міцну родину, в якій народився син Антон. Олександр був надійною опорою для своєї сім’ї, прикладом найдостойнішого чоловіка, найкращим і люблячим батьком, доброю, чуйною та привітною людиною.

Тривалий час він працював начальником зміни на Трипільському пакувальному комбінаті. Колеги назавжди запам’ятають його як мудрого, справедливого та відповідального керівника. У вільний час Олександр захоплювався риболовлею, велоспортом та комп’ютерними іграми. Він багато читав, особливо цікавився військовою літературою, яка згодом стала орієнтиром у його житті та вплинула на тверде рішення стати на захист Батьківщини.

Із початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Олександр не зміг залишитися осторонь і добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді сержанта-командира відділення самохідного артилерійського взводу 30-тої окремої механізованої бригади. Пройшов найгарячіші напрямки фронту: боронив Донеччину, Луганщину, Запоріжжя та Херсонщину, самовіддано захищаючи територіальну цілісність нашої держави.

За витримку та високий професіоналізм Олександр був удостоєний почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”. Побратими знали його за позивним «Санич».

На превеликий жаль, 27 липня 2026 року життя мужнього воїна обірвалося. Олександр загинув унаслідок ворожого удару дроном-камікадзе по автомобілю в районі населеного пункту Васильківська Пустош Краматорського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Олені, синові Антону, брату Сергію, а також усім рідним, близьким, друзям та побратимам.

Світла пам’ять і вічна слава нашому Герою!