НИЗЬКИЙ УКЛІН МУЖНЬОМУ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ!

Сьогодні Обухівська громада провела в останню путь Захисника України — Рудя Василя Івановича, життя якого трагічно обірвалося на війні, захищаючи рідну землю. Василь Іванович народився 29 лютого 1980 року в місті Українка Обухівського району Київської області. Саме там минули його дитячі роки, а згодом родина переїхала до Обухова. Тут він здобув середню освіту в Академічному ліцеї №5, після чого навчався у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Згодом оселився у селі Слобідка. Професійний шлях Василя Івановича був пов’язаний із робітничими професіями. Певний час він працював у виробничо-торговельній фірмі «Геліком», пізніше — на Трипільському пакувальному комбінаті. Його завжди вирізняли висока відповідальність, працьовитість та відданість своїй справі.

Справжнім покликанням Василя Івановича була праця на землі та ведення домашнього господарства. Він був мудрим, дбайливим і невтомним господарем. Спокійний, добрий та надійний — саме таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, колег та всіх, хто його знав.

У травні 2026 року Василь Іванович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив військову підготовку в Харкові, після чого був направлений для захисту східних рубежів нашої держави.

Військовий обов’язок виконував на посаді стрільця 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 8-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону 5-ї окремої штурмової Київської бригади.

19 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Клинове Краматорського району Донецької області життя мужнього воїна трагічно обірвалося. Сьогодні Василь Рудь віднайшов свій останній спочинок поруч із побратимами на міському цвинтарі «Польок». Він віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за її свободу, за можливість для кожного з нас жити на рідній землі.

Обухівська громада висловлює найщиріші співчуття брату Олексію, дядьку Віктору, тітці Катерині, дядьку Миколі, тітці Тетяні, а також усім рідним, друзям, колегам та побратимам, які знали, любили й шанували Василя Івановича.

У ці важкі хвилини ми схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль втрати з родиною Захисника. Його подвиг, мужність і відданість Україні назавжди залишаться у нашій пам’яті.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Герої не вмирають.