Як захистити себе від небезпечних інфекцій у літньо-осінній сезон

Гарячка Західного Нілу (далі – ГЗН) – природньо-осередкова інфекційна особливо небезпечна хвороба, що викликається вірусом (Flavivirus).

Має характерну літньо-осінню сезонність.

Людина інфікується ГЗН при укусах комарів.

У 2024 році в Київській області зареєстровано найбільшу в Україні кількість випадків ГЗН – 43 випадки, з яких 9 (21%) – з летальним наслідком. Середній вік померлих від ГЗН – 67 років. Найвищу захворюваність на ГЗН у 2024 році зареєстровано у Фастівському, Бориспільському та Броварському районах. Більшість випадків ГЗН зареєстровано у період з липня по вересень 2024 року. У 2025 році зареєстровано 3 випадки серед жителів Фастівського району. За 6 місяців 2026 року випадків ГЗН в Київській області не зареєстровано.

З урахуванням сприятливих географічних та природньо-кліматичних умов для перебування диких перелітних птахів та розмноження комарів-переносників вірусу ГЗН на території Київської області, прогноз щодо виникнення випадків та ускладнення епідемічної ситуації з ГЗН в літньо-осінній період є несприятливим.

Головним джерелом ГЗН в природі є 17 видів, переважно перелітних, птахів, а також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани. Від людини до людини хвороба не передається, окрім рідких випадків (через переливання крові, трансплантацію органів та від матері до дитини).

Переносниками хвороби є численні види комарів, які заражаються вірусом під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус ГЗН може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і викликати хворобу.

Час від моменту інфікування до появи симптомів (інкубаційний період) становить від 2-3 днів до 3 тижнів.

У більшості людей ГЗН має безсимптомний перебіг (80%), проте у 20% захворілих можуть виникати грипоподібні захворювання, які характеризуються різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою та діареєю. Можуть спостерігатися висипи на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи – менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).

– люди, які проживають у сільській, заболоченій, підтопленій місцевості;

– мешканці домів з підтопленими підвальними приміщеннями, погребами;

– люди, які проживають біля водойм із стоячою водою та лісосмуг;

– люди, які відпочивали біля водойм (стави, озера),  перебували в парках, лісах та інших природних осередках;

– люди похилого віку і люди з хронічними хворобами та імунодефіцитними станами, які зазнали укусів комарів;

– люди, професійна діяльність яких пов’язана з частим перебуванням у природніх осередках (лісники, рибалки, мисливці);

– військовослужбовці.

Заходи профілактики повинні бути комплексні та направлені як на зниження чисельності комарів так і на зниження ризику інфікування населення ГЗН.

Вакцина проти ГЗН не розроблена.

– проведення заходів з осушення заболочених місцевостей та підтоплених територій;

– облік водойм з стоячою водою та періодична їх обробка ларвіцидними засобами (знищення комарів на стадії личинки);

– облік підтоплених домогосподарств, домів та приміщень, проведення заходів з їх осушення та дезінсекції (знищення комарів);

– проведення інсектицидної обробки зелених насаджень, чагарників, підвалів та інших приміщень з підвищеною вологістю;

– упорядкування територій біля водойм, парків та скверів шляхом скошування рослинності та вирубки чагарників;

– запобігання утворення підтоплень після масивних злив шляхом своєчасного розчищення водостоків, каналізаційних отворів колекторів від сміття та бруду;

– ліквідація джерел з стоячою водою: канави, калюжі, бочки, піддони, вазони, відра та інші ємності, де комарі можуть відкласти яйця.

Заходи, направлені на зниження ризику інфікування ГЗН населення:

– засітчування вікон, дверей, вентиляційних отворів антимоскітними сітками у приміщеннях;

– використання репелентів (відлякуючі засоби) у сезон найбільшої активності комарів – у приміщеннях та на відкритій місцевості;

– використання захисного одягу та взуття при знаходженні у лісі та біля водойм, полюванні, риболовлі.

– негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря;

– не займатися самолікуванням;

– дотримуватися рекомендацій лікаря щодо режиму лікування та прийому лікарських засобів.

Лептоспіроз – природньо-осередкова, інфекційна, особливо небезпечна зоонозна хвороба, що викликається бактерією роду Leptospira.  Характеризується тяжким перебігом та високою летальністю. Має характерну літньо-осінню сезонність.

Людина інфікується лептоспірозом контактним та повітряно-пиловим шляхами: при прямому контакті з гризунами та їх екскрементами (сеча, фекалії); при контакті шкіри та слизових оболонок (очі, ніс, рот) з об’єктами довкілля (вода, ґрунт, харчові продукти) із забрудненими екскрементами заражених лептоспірозом гризунів: купанні, риболовлі, косінні трави, при вдиханні повітря при прибиранні приміщень, заселених гризунами з поганою вентиляцією, при меліоративних роботах, вживанні сирих або термічно необроблених харчових продуктів, забруднених екскрементами гризунів.

У 2024 році в Київській області зареєстровано 25 випадків лептоспірозу, з яких 2 (8%) – з летальним наслідком. Найвищу захворюваність на лептоспіроз у 2024 році зареєстровано у Фастівському та Броварському районах. Більшість випадків лептоспірозу (52%) зареєстровано у період серпень-вересень 2024 року. У 2025 році зареєстровано 19 випадків лептоспірозу, з яких 6 (32%) – завершилися летально. За 6 місяців 2026 року зареєстровано 4 випадки лептоспірозу.

З урахуванням сприятливих природньо-кліматичних факторів щодо розмноження та збільшення популяції гризунів, прогноз щодо ускладнення епідемічної ситуації з лептоспірозу в Київській області в літньо-осінній сезон 2026 року є несприятливим.

Головним джерелом та резервуаром лептоспірозу є гризуни (полівки, щури, миші, ондатри); також можуть бути: собаки, сільськогосподарські тварини (свині, корови, вівці, кози), лисиці, їжаки, нутрії. Від людини до людини хвороба передається дуже рідко (під час вагітності та при годуванні дитини грудним молоком).

Час від моменту інфікування до появи симптомів (інкубаційний період) становить від 2-3 днів до 30 днів; в середньому – 7-10 днів.

У людей лептоспіроз проявляється високою лихоманкою, головним болем, болем у м’язах , почервонінням очей, жовтухою; ураженням нирок та печінки.

– люди, які проживають/працюють у сільській місцевості або біля водойм;

– працівники ферм, забійних цехів,  м’ясопереробних підприємств, тваринних господарств, ринків;

– працівники сільського господарства, очисних споруд;

– працівники рибних господарств, меліоратори;

– мешканці домогосподарств заселених гризунами;

– люди, які відпочивали біля водойм (стави, озера),  перебували, лісах та інших природних осередках;

– люди, діяльність яких пов’язана з частим перебуванням у природніх осередках (лісники, рибалки, мисливці, пастухи);

– військовослужбовці;

– ветеринари.

Заходи профілактики повинні бути комплексні та направлені як на зниження чисельності гризунів так і зниження ризику інфікування населення.

– проведення регулярних дератизаційних заходів (заходи направлені на знищення гризунів) в житлових та підсобних приміщеннях дозволеними в України препаратами (перелік можна знайти в Державному реєстрі дезінфекційних засобів);

– проведення  заходів з забезпечення задовільного санітарно-гігієнічного стану територій населених пунктів, своєчасного та якісного прибирання прилеглих до будинків територій, вивозу сміття, ліквідації стихійних сміттєзвалищ.

– використовувати захисний спецодяг (комбінезони, халати, респіратори, маски, рукавички, окуляри, гумове взуття) при прибиранні приміщень заселених  гризунами, контакті з тваринами,  їх трупами та екскрементами;

– дотримуватися правил особистої гігієни рук;

– практикувати вологе прибирання  приміщень;

– не купатися у водоймах (особливо мілководних з стоячою водою), потенційно забруднених екскрементами тварин;

– не здійснювати випас великої рогатої худоби біля водойм;

– зберігати продукти та воду у недоступному для тварин місці;

– не вживати продукти пошкоджені тваринами;

– не вживати сиру воду та молоко;

– вживати кип’ячену або бутильовану у виробничих умовах воду гарантованої якості;

– у заболочених місцевостях та при риболовлі використовувати захисне водонепроникне взуття;

– уникати контакту з хворими тваринами та їх екскрементами;

– захищати житло від потрапляння гризунів шляхом замуровування щілин, дірок та встановлення захисних сіток;

– регулярно вакцинувати собак та сільськогосподарських від лептоспірозу.

– негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря;

– не займатися самолікуванням;

– дотримуватися рекомендацій лікаря щодо режиму лікування та прийму лікарських засобів.

Хантавірусна інфекція (далі – ХВІ) – природньо-осередкова, інфекційна, особливо небезпечна зоонозна хвороба вірусного походження (Hantavivridae). Характеризується тяжким перебігом та високою летальністю. Має характерну літньо-осінню сезонність.

Людина інфікується ХВІ контактним та повітряно-пиловим шляхами: при прямому контакті з гризунами та їх екскрементами (сеча, фекалії); при контакті шкіри та слизових оболонок (очі, ніс, рот) з об’єктами довкілля (вода, ґрунт, харчові продукти) із забрудненими екскрементами заражених ХВІ гризунів: (купанні, риболовлі, косінні трави, при вдиханні повітря при прибиранні приміщень заселених гризунами з поганою вентиляцією, меліоративних роботах, вживанні сирих або термічно необроблених продуктів забруднених екскрементами гризунів.

За останні 10 років в Київській області зареєстровано 9 випадків ХВІ, останній випадок – у 2023 році у жителя Вишгородського району (Іванківська ОТГ). За 6 місяців 2026 року випадків ХВІ в Київській області не зареєстровано.

В Україні з 2025 року спостерігається значне ускладнення епідемічної ситуації щодо захворюваності на хантавірусну інфекцію – зареєстровано 463 випадки! (2024 рік – 3 випадки). У 2026 році (5 міс.) в Україні зареєстровано 93 випадки ХВІ.

З урахуванням природньо-кліматичних факторів, сприятливих для розмноження та збільшення популяції гризунів, прогноз щодо ускладнення епідемічної ситуації з ХВІ в Київській області в літньо-осінній сезон 2026 року є несприятливим.

Головним джерелом та резервуаром хантавірусу є гризуни (польові миші, щури). Також при інфікуванні вірусом виду Andes  джерелом інфекції може бути  інфікована людина, передача інфекції у цьому випадку відбувається при тісному контакті з нею.

Час від моменту інфікування до появи симптомів (інкубаційний період) становить від 7 днів до 56 днів; в середньому –  10-14 днів.

ХВІ може проявлятися у вигляді 2 клінічних форм: геморагічної гарячки з нирковим синдромом (ГГНС) – характерна для України, у тому числі Київської області  та серцево-легеневого синдрому (далі – СЛС), що характерний для  країн Америки.

У людей геморагічна гарячка з нирковим синдромом може проявляється лихоманкою, головним болем, болем у м’язах, почервонінням шкіри та очей,  висипом з крововиливами, жовтухою, розладами зору, ураженням нирок та печінки.

СЛС проявляється лихоманкою, задишкою, кашлем, прискореними серцебиттям та інше.

– люди, які проживають та/або працюють у сільській місцевості;

– працівники сільського господарства, ферм, забійних цехів,  м’ясопереробних підприємств, тваринних господарств, ринків,  очисних споруд, меліоратори;

– мешканці домогосподарств заселених гризунами;

– люди, які відпочивали біля водойм (стави, озера), перебували в лісах та інших природних осередках;

– особи, діяльність яких пов’язана з частим перебуванням у природніх осередках (лісники, рибалки, мисливці, пастухи);

– військовослужбовці, туристи, ветеринари;

– медичний персонал та близькі родичі захворілого на СЛС.

Заходи профілактики повинні бути комплексні та направлені як на зниження чисельності гризунів так і зниження ризику інфікування населення.

– проведення регулярних дератизаційних заходів (знищення гризунів) в житлових та підсобних приміщеннях дозволеними в України препаратами (перелік можна знайти в Державному реєстрі дезінфекційних засобів);

– проведення  заходів із забезпечення задовільного санітарно-гігієнічного стану територій населених пунктів, своєчасного та якісного прибирання прилеглих до будинків територій, вивозу сміття, ліквідації стихійних сміттєзвалищ.

– використовувати захисний спецодяг (комбінезони, халати, респіратори, маски, рукавички, окуляри, гумове взуття) при прибиранні приміщень, заселених  гризунами, при контакті з ними,  їх трупами та екскрементами;

– дотримуватися правил особистої гігієни рук;

– практикувати вологе прибирання приміщень;

– не купатися у водоймах (особливо мілководних із стоячою водою), потенційно забруднених екскрементами гризунів;

– не здійснювати випас великої рогатої худоби біля водойм;

– зберігати продукти та воду у недоступному для гризунів місці;

– не вживати продукти, пошкоджені гризунами;

– не вживати сиру воду з неперевірених джерел або невідомого походження;

– вживати кип’ячену воду або бутильовану у виробничих умовах воду гарантованої якості;

– у заболочених місцевостях та при риболовлі використовувати захисне водонепроникне взуття;

– уникати контакту з гризунами, їх екскрементами при пораненнях та пошкодженнях шкіри та слизових оболонок;

– уникати або мінімізувати контакт із захворілою на СЛС людиною або використовувати стандартні засоби індивідуального захисту при контактні з нею (маска, окуляри або щіток,  халат, рукавички);

– негайно звернутися по медичну допомогу до лікаря;

– не займатися самолікуванням;

– дотримуватися рекомендацій лікаря щодо режиму лікування та прийму лікарських засобів.