Обухівцю Сергію Острінському 42 роки. Спорт супроводжував його з дитинства. Найбільше захоплювався футболом. До повномасштабної війни працював на Київському картонно-паперовому комбінаті, жив звичним життям, яке сьогодні згадує як спокійне, розмірене і навіть трохи одноманітне. У 2022 році Сергій став на захист України у складі 95 окремої десантно-штурмової бригади. Під час контрнаступу українських військових на Харківщині отримав важке поранення, після якого лікарям довелося ампутувати ногу.
Найважчим випробуванням стала не сама операція, а думка, що втрату вже неможливо змінити. Особливо непросто було прийняти нову реальність людині, яка все життя жила футболом. Ще перебуваючи в лікарні, Сергій почав шукати історії людей, які вже пройшли подібний шлях. Випадково натрапив на відео військового, який активно проходив реабілітацію. Тоді сказав собі лише одну фразу: «якщо він зміг, то і я зможу». Саме вона стала початком нового етапу. Реабілітацію проходив у центрі Next Step Ukraine. Там отримав пропозицію взяти участь у Київському марафоні Незламності. На милицях зробив свої перші кроки у спорті після поранення. Згодом з’явилися нові виклики, нові дисципліни і нові перемоги.
Сьогодні у спортивному доробку Сергія срібло національного відбору Air Force 2023 зі штовхання ядра, бронза національного відбору Invictus Games 2024 з метання диска, участь у київському етапі Oceanman 2024. У 2025 році він став чемпіоном України серед спортсменів з інвалідністю зі штовхання ядра, а згодом виборов звання чемпіона України з паралегкої атлетики. Для нього спорт уже давно перестав бути лише способом реабілітації. Він став професійною справою. Сергій зізнається, що виходить на кожні змагання лише з одним настроєм. Він завжди їде за перемогою. Іншого результату для себе навіть не розглядає. Разом із легкою атлетикою у його житті з’явилися адаптивне плавання, вейкбординг та ампфутбол. Сергій є гравцем команди «Колос-Буревій» (Київщина), яка виступає у Суперлізі чемпіонату України з ампфутболу.
Нещодавно Сергій переміг ще одного суперника. Власний страх. Він уперше проплив 500 метрів у відкритій воді, хоча раніше панічно боявся глибини. Своїм досвідом Сергій ділиться з іншими ветеранами. Він став координатором соціального проєкту «Активні парки. Локації здорової України» в Обухові, а також долучився до проєкту «Воля рухатись вперед», який популяризує адаптивний спорт і допомагає людям після тяжких поранень знову повірити у власні сили. Колись самого Сергія надихнув військовий, якого він побачив під час реабілітації. Сьогодні він щиро сподівається, що його власний приклад також стане для когось поштовхом не опускати рук.
Найбільшим джерелом натхнення залишається і родина. Особливу гордість викликають успіхи сина, який активно займається футболом. На одному з останніх турнірів хлопець отримав відзнаку найкращого бомбардира. Для Сергія такі моменти мають особливу цінність. Він усміхається, коли говорить, що до великої війни життя було надто спокійним. Тепер спортивний азарт не залишає його ні на день. Постійні тренування, нові старти, знайомства, перемоги і нові цілі наповнили кожен день змістом.
Наступна велика мрія вже має конкретну адресу. Лос-Анджелес. Саме там у 2028 році Сергій хоче представити Україну на Паралімпійських іграх. За його усмішкою стоять випробування, які могли б назавжди змінити долю людини. Проте вони не забрали бажання жити. Навпаки, розпалили ще більший вогонь. Сергій надихає рухатися вперед, вірити у власні сили і ніколи не втрачати жагу до перемоги.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
