ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ МУЖНЬОМУ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ!

Сьогодні Обухівська громада провела в останню путь мужнього Захисника України Ромашова Вячеслава Петровича.

Наш Герой народився 28 лютого 1978 року в місті Павлодар Республіки Казахстан. Коли Вячеславу було чотири роки, родина переїхала на батьківщину, до села Щербанівка Обухівського району Київської області.

Навчався у загальноосвітній школі міста Українка. Після її закінчення вступив до Професійного училища міста Українка, де здобув спеціальність токаря.

Свій трудовий шлях пов’язав з автомобільною справою. Був досвідченим водієм, працював на різних підприємствах, здійснював міжнародні перевезення, керував спеціалізованою технікою. До будь-якої роботи ставився відповідально та сумлінно.

У 2015 році, коли на сході України розпочалися бойові дії, не вагаючись став на захист незалежності та виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції. Вячеслав був батьком трьох неповнолітніх дітей, однак не залищився осторонь та захищав рубежі нашої держави.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у лютому 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив під позивним «Толстий».

Бойовий шлях Захисника пролягав через найгарячіші напрямки фронту. Спочатку він брав участь в обороні Київщини, відігнавши ворога за кордони Сумської області, виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема в районі Бахмута, та на інших ділянках фронту, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.

Під час служби Вячеслав Петрович зазнав значного погіршення стану здоров’я, переніс операцію та був визнаний обмежено придатним до військової служби. Проте, попри всі труднощі, не зміг залишити своїх бойових побратимів і знову повернувся до виконання військового обов’язку.

На превеликий жаль, 24 червня 2026 року серце мужнього Захисника України зупинилося.

Вячеслав Петрович назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів і побратимів як добра, щира, милосердна людина з великим серцем. Він мав гарне почуття гумору, захоплювався грою в шахи, риболовлею, грою на гітарі, дуже любив тварин, дбав про них навіть перебуваючи на фронті, цінував прості людські радощі та завжди був готовий прийти на допомогу іншим.

У скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Вячеслава Петровича.

Висловлюємо щирі співчуття матері Тетяні Петрівні, дітям, братам, усім рідним, близьким, друзям, колегам та бойовим побратимам.

Світла і вічна пам’ять Захиснику України!