НИЗЬКИЙ УКЛІН ГЕРОЮ ЗА ПОДВИГ В ІМ’Я УКРАЇНИ!

Сьогодні Обухівська громада провела в останню путь нашого Захисника — Лукашенка Олександра Володимировича, молодшого сержанта 118-тої окремої механізованої бригади.

Олександр Володимирович Лукашенко народився 5 березня 1991 року в місті Обухів. Тут, на рідних вулицях, минали його дитячі та юнацькі роки. Він здобував знання у загальноосвітній школі №3.

Олександр мав справжню пристрасть до автомобілів, тож після закінчення школи продовжив навчання в Обухівській автошколі. Дорога та кермо стали невід’ємною частиною його життя.

Свій професійний шлях розпочав у службі таксі «Роза». Для багатьох мешканців міста він був не просто водієм, а приємним співрозмовником, який завжди зустрічав пасажирів щирою, привітною усмішкою. Колишні колеги з неймовірною теплотою згадують про його безмежну доброту. Він був людиною широкої душі: мав багато вірних друзів, ніколи не залишався осторонь чужої біди і завжди приходив на допомогу кожному, хто цього потребував.

У вільний від роботи час Олександр був завзятим рибалкою та палким шанувальником футболу.

Коли над Україною нависла чорна тінь повномасштабної війни, Олександр не зміг залишитися осторонь. За покликом серця 17 березня 2022 року він став на захист своєї землі.

Служив у 1 реактивному взводі артилерійської батареї 118-тої окремої механізованої бригади. Побратими знали його під позивним «Обухів» — на честь рідного міста, яке він так любив і куди мріяв повернутися з перемогою.

Він ніс службу на Запорізькому напрямку, зокрема в районі села Оріхове. За витримку та високий професіоналізм Олександр був удостоєний багатьох нагород. Серед них особливе місце займає медаль «За сумлінну службу Українському народу».

24 червня 2026 року в районі села Щасливе Запорізького району Запорізької області, життя відважного воїна, сповнене мрій та планів, жорстоко обірвалося внаслідок влучання ворожого КАБу.

Смерть Олександра — це непоправна, гірка втрата для всього українського народу. Без люблячого батька залишився 13-річний син Тимофій, для якого тато назавжди залишиться найголовнішим авторитетом.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Ганні Петрівні, батьку Володимиру Васильовичу, сестрі Наталії Володимирівні, сину Тимофію, племіннику Івану, а також усім близьким, родичам та друзям.

Світла пам’ять про Олександра, його подвиг та добре серце житимуть вічно.