СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ В СКОРБОТІ…

Сьогодні Обухівська громада провела у засвіти молодого воїна Лазоренка Валерія Олександровича, солдата, спеціаліста служби охорони державної таємниці 756-ї окремої бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту.

Народився Валерій 08 вересня 1994 року в Обухові. Закінчив загальноосвітню школу №3. Потім навчався в Професійно-технічному училищі в м. Українка за спеціальністю електрик.

Після навчання Валерій тривалий час працював за своєю спеціальністю в Борисполі в магазині «Roshen» («Рошен»).

У лютому 2024 року його мобілізували до 756-ї окремої бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту. Відтоді Валерій став на захист України, своєї родини, рідної землі та майбутнього нашої держави. Він сумлінно виконував свій військовий обов’язок, залишаючись таким же щирим, добрим і порядним, яким його знали у мирному житті.

Валерій був світлою, доброю людиною. Таким його знали й любили усі, хто був поруч з ним. Його поважали за порядність, відкритість і людяність. Він умів підтримати добрим словом, ніколи не відмовляв у допомозі, цінував дружбу та родину. Для рідних і близьких Валерій був надійною опорою, люблячим сином, братом, другом і побратимом.

Війна підступна і безжальна. Вона щодня забирає наших найкращих хлопців і дівчат — тих, кому ще жити, кохати, створювати сім’ї, ростити дітей, будувати майбутнє та розбудовувати Україну. Вона забирає молодих, сильних, щирих людей, які могли б ще багато зробити для своєї країни та для своїх рідних. Невимовний біль огортає серця, коли йдуть такі світлі люди, як Валерій.

Валерій трагічно загинув 24 травня 2026 року в населеному пункті Слобода-Дашковецька Вінницької області під час виконання військової служби. Його життя обірвалося надто рано, але пам’ять про нього житиме у серцях усіх, хто його знав, любив і поважав.

Він назавжди залишиться світлим спогадом і прикладом справжньої гідності та мужності. Його добре ім’я, щирість, людяність і відданість Україні назавжди залишаться у пам’яті тих, кому пощастило йти поруч із ним життям.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого воїна: мамі – Оксані Михайлівні, брату Ігорю, усім рідним, близьким, друзям та побратимам. На жаль, не стало й батька Олександра

Васильовича, який не зміг перенести страшну втрату сина.

Тепер світлі душі батька й сина будуть одвічно разом в Царстві Небесному.

Світла пам’ять Захиснику України! Вічна шана і вдячність за наближення перемоги!