Сьогодні Обухівська громада провела до Небесного строю мужнього Захисника України, солдата, водія обслуги гармати артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України Коваля Дмитра Віталійовича.
Народився Дмитро 04 червня 2000 року в Обухові. Закінчив 11 класів в Обухівській ЗОШ №4. Після школи навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю оператор кіно та телебачення. Під час навчання долучився до військової служби в лавах Національної Гвардії України за контрактом. Був змушений перевестися на заочне навчання, але не полишав його, як і службу.
Коли в 2022 році розпочалася повномасштабна війна, у перший же день, 24 лютого, Дмитро, не вагаючись, разом зі старшим братом Олександром пішли захищати Батьківщину. Дмитро перевівся до діючої військової частини.
Цей молодий, але надзвичайно мужній воїн на позивний «Lavok» (Лавок) пройшов бойові дороги Харківського та Донецького напрямків: Стельмахівка, Борова, Макіївка, Терни, Новий Донбас. Саме тут проявилися його мужність та відвага, самопожертва та велика любов до Батьківщини.
Маючи умілі руки та гострий розум, Дмитро ще в мирному житті займався автосправою: ремонтував та фарбував авто друзів і знайомих. Це було його великим захопленням, нікому не відмовляв у допомозі. Згодилися навички й на фронті. Дмитро дуже добре розумівся на бойовій техніці. Обслуговував важкі машини типу броньованого транспортера-тягача МТ-ЛБ та допомагав побратимам з ремонтом військових авто.
Дмитро був надзвичайно хорошим та добрим. На зустрічі випускників у школі про нього казали, що найсвітлішої людини було годі знайти. Командир розповідав про його відвагу, про те, яким він був відповідальним та першим відзивався, щоб допомогти іншим. Мав нагороду «Ветеран війни».
Найдорожчими для нього були рідні, його сім’я. Понад усе Дмитро любив свою дружину Тетяну, з якою побрався у 2023 році. Піклувався та любив синочка Артема. Сенсом життя стала маленька донечка Аделіна, під час народження якої Дмитро був присутнім на пологах, коли прийшов у короткострокову відпустку. Допомагав дружині її доглядати. Він жив цією маленькою 1,5-місячною дівчинкою. Мріяв дати донечці щасливе життя. Дмитро був найкращим чоловіком та батьком для своїх дітей.
На жаль, не судилося йому насолодитися цим вповні. Обстріл ворожим FPV-дроном їхньої колони не залишив шансів на життя. Дмитро загинув 24 травня 2026 року поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області, до останнього подиху залишившись вірним Батьківщині та військовій присязі.
Нехай світла пам’ять та вічна шана мужньому Захиснику України навіки залишиться у наших вдячних серцях! Відтепер він в Небесному строю!
Висловлюємо щирі слова скорботи та співчуття дружині Тетяні, сину Артему, донечці Аделіні, мамі Олені Степанівні, батьку Віталію Васильовичу, братам Олександру та Євгенію, бабусі Тетяні Дмитрівні.
Нехай Господь укріпить вас, щоб перенести цю тяжку втрату та вгамує ваш невимовний біль.
Схиляємо голову в пошані перед подвигом Героя!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб